19 жовтня на базі Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбувся методологічний семінар «Україна в період зміни поколінь». Співорганізатором заходу виступив Інститут соціальної та політичної психології НАПН України. Семінар відбувся в рамках програми спільної діяльності НАН України і НАПН України на 2020-2022 роки,
Семінар відкрив Юрій Жанович Шайгородський – український політолог, соціальний психолог, доктор політичних наук, кандидат психологічних наук, професор, заступник директора з наукової роботи Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса Національної академії наук України.
У доповіді директора Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, член-кореспондент НАПН України, кандидата психологічних наук Миколи Миколайовича Слюсаревського “Нові покоління українського суспільства як середовище рекрутингу майбутніх політиків” представлено аналіз у віковому розрізі відповідей респондентів на великий масив запитань, що стосуються різних аспектів суспільно-політичного життя (253 одиниці запитання).
Констатовано, що у переважній більшості з них виявлено істотний вплив вікової ознаки на характер відповідей респондентів (у 159 запитаннях, тобто у 63% від їх загальної кількості). Цей вплив полягає в тому, що в міру зменшення віку опитаних зростає частота відповідей, які узгоджуються з провідним суспільним дискурсом; знижується частота відповідей, що суперечать провідному суспільному дискурсу. Наголошується на тому, що на всіх рівнях залежність суспільної свідомості од вікового чинника, як правило, є помірною, не позначається її поляризацією за віковою ознакою. З одного боку, це убезпечує українське суспільство од гострих міжпоколінних протистоянь, але з другого – зумовлює толерантність молодших поколінь до віджилого ментального багажу поколінь старших, до успадкованих ними з радянських часів стереотипів поведінки. Зазначено, що прихід в українську політику “нових облич” супроводжуватиметься значними ризиками політичної мімікрії доти, доки радикально не зміниться психологічний профіль тих поколінь українського суспільства, з яких рекрутуються нові політики.
У дискуcії за матеріалами доповіді прийняли участь:
Ляшенко Олексій Олексійович – науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, кандидат історичних наук.
Бучинська Анна Анатоліївна – аспірантка Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Щербенко Едуард Васильович – науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, кандидат філософських наук
Горностай Павло Петрович – головний науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, доктор психологічних наук, професор.
Плетка Ольга Тарасівна – старший науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, кандидат психологічних наук.
У процесі обговорення Олексій Ляшенко наголосив на тому, що у подальших дослідженнях теми «Україна в період зміни політичних поколінь» варто рівною мірою приділяти увагу як вивченню поколінь українського політичного класу (політиків), так і в цілому – суспільства. Адже політики – це відносно невелика спільнота, яка не тільки й не стільки сприймає певні ціннісні орієнтири, але й продукує їх, визначає їхню природу і сутність. Причому трансляція таких ідей суспільству відбувається у процесі публічної дискусії «еліт» і «контреліт». Та все ж, вирішальним у процесі структурування політичних поколінь є донесення цих ціннісних орієнтирів до громадськості та їх сприйняття пересічними громадянами. На практиці означені процеси найвиразніше формалізуються під час виборчих кампаній, як результати голосування.
Також Олексій Ляшенко висловив думку, що у рамках соціологічного дослідження характеристик політичних поколінь доцільно виділяти принаймні 4-5 вікових груп, що більшою мірою відповідало б базовій концепції «теорії поколінь» Штрауса & Гоува.
Анною Бучинською було порушене питання, що стосується нових форм політичної участі. Тенденції переходу в онлайн режим ретранслюються і на політичний аспект, тому і можуть розглядатися науковцями як перспективний напрям дослідження. Надзвичайно важливим є подальше вивчення змін форм участі в контексті вікових, гендерних, професійних/непрофесійних умов політичної активності громадян.
Едуард Щербенко зазначив, що, на його думку, головним здобутком тридцяти років, які минули після відродження Незалежності, став вихід на політичну арену двох «несічених» генерацій. Ближчі п’ять-десять років на нас чекає прихід першої генерації, яка народилася в незалежній Україні. Оскільки маємо прецедент з «антисистемним» кандидатом на минулих виборах (тобто суспільство демонструє запит на зміну «правил гри», зміну поколінь політиків та й самих політиків), вітчизняний політичний клас має кілька років, щоб артикулювати ключові виклики національного порядку денного: це дозволило б не просто з’явитися «новим обличчям», а, можливо, вже формувати команду під конкретні конструктивні завдання.
Павло Горностай підняв питання щодо визначення поняття поколінь. Запропонував зміною поколінь вважати зміни політичних еліт. Навів приклади виборів президентів: покоління колишньої партійної еліти, покоління «червоних директорів», олігархів тощо. У контексті історичних травм, наголосив про впливовість первинної травми, притаманної першому поколінню політиків Незалежної України. А саме травми краху комуністичній ідеології, яка продовжує впливати на політичне життя сьогодення, адже не була опрацьованою в достатній мірі, про що свідчить факт легкої і швидкої заміни комуністичної ідеології на націоналістичну.
Ольга Плетка наголосила, що у розгортанні дослідження “Україна в період зміни поколінь” є доречним звернути увагу на ґендерну складову соціальних процесів. Так, згідно досліджень, у сприйманні ґендерних ролей представниками поколінь спостерігається існування доповнювальних ролей “політик – помічниця (соратниця)” і відсутність симетричних ролей – “політик – політикиня”, що вказує на патерналістичну систему політичних відносин в Україні. На часі відбувається створення новітніх стереотипів побудови суспільного життя, тому важливим викликом сьогодення є врахування ґендерної (не) рівноваги у всіх сферах життя.
У доповіді Наталії Олександрівни Довгань, старшого наукового співробітника лабораторії психології політико-правових відносин Інституту соціальної та політичної психології НАПН України доктора психологічних наук презентовано монографію на тему “Психологія соціокультурної взаємодії поколінь”. Запропоновано інтергенеративний підхід, що передбачає використання міждисциплінарних напрацювань і можливостей соціальних наук у сфері пізнання поколінності. Викладено парадигмальні та методологічні координати, необхідні для пізнання феномену покоління як самостійного суб’єкта: трактування феномену покоління, критерії поколінності, характеристики поколінної єдності та сконструйовану структуру соціально-психологічного простору. Описано процедури побудування теорії соціокультурної взаємодії поколінь. Обґрунтовано доцільність використання поколінних текстів, соціокультурних контекстів, соціокультурної взаємодії, які є гетерогенними процесами реальності, у конструюванні пояснень історичних сценаріїв суспільних змін.
Любов Антонівна Найдьонова, заступник директора з наукової роботи Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, член-кореспондент НАПН України, доктор психологічних наук представила план реалізації проекту «Україна в період зміни політичних поколінь» в рамках Програми спільної діяльності НАН України і НАПН України на 2020-2022 роки. Згідно якого у 2022 році передбачається:
– проведення Круглих столів «Поколінна проблематика української політики» – у квітні та «Освітня політика в контексті зміни поколінь» – у вересні;
– видання збірника наукових праць «Політична психологія поколінь» – у листопаді;
– підготовка інформаційно-аналітичних матеріалів і рекомендацій з питань психології поколінь у політиці, тощо.