22 жовтня 2026 р. в Інституті соціальної та політичної психології НАПН України відбувся науковий семінар «Теоретико-методологічні проблеми психологічного дослідження міжгрупової інтолерантності в Україні». Організатором виступив відділ методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень.
У заході взяли участь співробітники Інституту д. психол. наук В.В. Жовтянска, д. психол. наук О.Р. Малхазов, к. психол. наук Т.В. Данилова, к. психол. наук І.В. Жадан, к. психол. наук О.Ю. Кухарук, к. психол. наук В.А. Стадник, к. психол. наук Л.Г. Чорна, С.Є. Перссон. Учасники обговорювали питання визначень поняття міжгрупової інтолерантності в соціогуманітарній науці, особливостей операціоналазації цього поняття в емпіричних психологічних дослідженнях, можливостей трансляції наявних наукових знань про міжгрупову інтолерантність на український контекст. Окремим напрямком наукової дискусії стали відкриті запитання й актуальні проблеми, які стосуються міжгрупової інтолерантності в умовах довготривалої війни, а також наукові гіпотези, сформульовані як можливі відповіді на зазначені запитання.
В.В. Жовтянська, яка відкривала захід, зазначила, що попри те, що толерентність як така, і міжгрупова толерантність зокрема, є однією з базових передумов ефективного функціонування ліберально-демократичного суспільства, її вивченню приділено недостатньо уваги в українській соціальній психології. Продовжуючи свій виступ, дослідниця окреслила основні сучасні наукові підходи до визначення поняття «міжгрупова інтолерантність», проаналізувала його зв’язок з поняттям упередженості, висловила думку про доцільність розмежування експліцитної та імпліцитної інтолерантності.
Підтримуючи започатковану наукову дискусію, Л.Г. Чорна проакцентувала увагу на зв’язку поняття міжгрупової толерантності з поняттями соціального стереотипу та міжгрупової дискримінації, а також розглянула сучасні наукові підходи до їхнього дослідження.
Т.В. Данилова, розглядаючи у своїй доповіді роль міжгрупової толерантності в сучасному глобалізованому світі, підкреслила, що вона виступає ключовим регулятором суспільної взаємодії, визначаючи межу між мирним співіснуванням і руйнівними конфліктами. Дослідниця зазначила, що згідно наявних досліджень, інтолерантність підживлюється передусім соціотропним сприйняттям загрози власному способу життя, а сама нетерпимість є набагато стійкішою, монолітнішою та агресивнішою установкою, ніж толерантність, що й зумовлює її високий руйнівний потенціал для суспільної згуртованості.
У доповіді О.Р. Малхазова було проаналізовано стан дослідження проблеми інтолерантності між військовими та цивільними в Україні, виокремлено причини та чинники подолання інтолерантності між цими групами населення. Зростання інтолерантності між досліджуваними групами було проілюстроване з опертям на модель ескалації Г. Олпорта. Також було виокремлено соціально-політичні, соціально-інституційні та психологічні чинники подолання інтолерантності.
Продовжуючи тему дослідження міжгрупових процесів в Україні в контексті довготривалої війни, О.Ю. Кухарук підняла питання того, як різні досвіди війни можуть впливати на міжгрупову інтолерантність. Основна методологічна складність, на її думку, полягає в тому, щоб виокремити і описати вплив війни та власне досвід війни як для окремої людини, так і для групи чи кількох груп і тим більше для суспільства в цілому.
В.А. Стадник висловив гіпотезу про можливий механізм подолання інтолерантності до людей з психічними розладами. На його думку контактно-освітнє втручання із залученням емоційного компоненту розкриття історії людини підвищуватиме готовність до майбутнього контакту з людьми, що мають психічні розлади шляхом зниження рівня страху, а отже і інтолерантності.
Підсумовуючи результати обговорення, учасники проакцентували увагу на наступних моментах:
- Подолання міжгрупової інтолерантності в Україні є комплексною проблемою, вирішення якої вимагає системних і науково-обґрунтованих інтервенцій від органів державної влади, громадського сектора, освітян, соціальних працівників.
- Передбачається доцільним спрямування цих інтервенцій за трьома напрямками: рівня особистісного розвитку, ситуаційного рівня, який враховує умови довготривалої війни, і соціокультурного рівня.
- Проблема механізмів формування і подолання міжгрупової інтолерантності містить багато невирішених питань як фундаментального, так і прикладного характеру. Наразі більше наукової уваги приділено чинникам формування і подолання міжгрупової інтолерантності на особистісному рівні, натомість чинники її формування і подолання на ситуаційному та соціокультурному рівнях залишаються мало вивченими, що задає вектори подальших досліджень.
