Громадська думка є важливим складником суспільного дискурсу в сучасних демократіях. В Україні, безумовно, також. Роль, яку відіграє громадська думка, можна порівняти певною мірою з автомобільною навігацією: на неї орієнтуються, обираючи політичний курс; до неї апелюють, ухвалюючи державницькі рішення; її використовують як аргумент під час суспільних дебатів. Громадська думка відображає сукупність поглядів громадян щодо різноманітних питань – політичних подій, діяльності уряду, економічного стану, національної безпеки тощо. Хоча формування громадської думки є спонтанним процесом, на нього часто цілеспрямовано впливають, або бодай намагаються впливати, різноманітні сили: політичні лідери, державні установи, громадські організації, намагаючись спрямувати суспільні настрої в бажаному напрямку.
Проте громадська думка має певну межу опору нав’язуваним впливам. Якщо пропаговані позиції суперечать життєвому досвіду людей, їх можуть відкидати. Це підкреслює важливість не лише формування громадської думки, а й урахування її позицій у процесах управління.
Як ми дізнаємося про те, якими є узагальнені погляди громадян щодо того чи іншого питання? Громадська думка проявляється через різні канали, зокрема соціальні мережі. Однак такі прояви не є репрезентативними. Найбільш надійним каналом вираження громадської думки є референдуми, проте через складність і високу вартість їх використовують рідко. Тому для оперативного вивчення громадської думки застосовують вибіркові опитування, що дають змогу з високою точністю виявляти настрої громадськості. В Україні такі опитування стали популярним і доступним джерелом цінної інформації про стан суспільної свідомості.
Людей регулярно опитують про їхнє ставлення до чинної влади і політики – у сфері економіки, міжнародних відносин, безпеки та оборони, енергетики тощо. Дослідники громадської думки можуть з високою надійністю передбачити реакцію суспільства на зміни антикорупційного законодавства, відтермінування вступу в НАТО, перейменування топонімів, легалізацію медичного канабісу тощо. Будь-яке актуальне або суперечливе питання національного порядку денного неодмінно тестується на предмет сформованості і валентності громадської думки.
І на цьому тлі питання, пов’язані з освітою, становлять певний виняток. Медійна увага часто фокусується на конфліктах і скандалах, пов’язаних з освітою, тоді як системні дослідження ставлення громадськості до освітніх процесів проводяться рідко. І це парадокс.
Освіта посідає центральне місце серед суспільних інститутів. Її значущість пояснюється як великими витратами (близько 7% ВВП), так і широким залученням громадян до освітнього процесу. Освіта в сучасному цивілізованому світі є високопріоритетною сферою для інвестування у розвиток, а не об’єктом державних витрат і видатків. Незважаючи на важливість освіти, дослідницький інтерес до її представленості в українській громадській думці залишається вкрай обмеженим.
З 2000 року Інститут соціальної та політичної психології НАПН України здійснює моніторинг громадської думки щодо освіти, висвітлюючи як досягнення, так і проблеми цієї галузі, фіксуючи суперечності і громадську недовіру, викликані спадщиною минулого та непослідовністю реформ.
Важко заперечити, що громадська думка є важливим чинником освітніх реформ. Позитивна налаштованість суспільства на зміни сприяє їх швидшому впровадженню, тоді як опір може ускладнити реалізацію важливих інновацій. Навіть мовчазна незгода громадян здатна нейтралізувати зусилля реформаторів. Тому врахування громадської думки в освітній політиці є вкрай необхідним.
Вітчизняні психологи, навіть ті, що спеціалізуються на проблемах освіти, украй рідко фокусують увагу на питаннях, пов’язаних із соціально-психологічними аспектами формування освітньої політики. Одна з головних причин полягає в тому, що наразі бракує відповідного державного замовлення на такі дослідження.
Тим ціннішим є внесок Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України та його очільника Миколи Слюсаревського в розроблення проблематики громадської думки з питань освіти в Україні. Цього року в київському видавництві «Талком» вийшла монографія Миколи Слюсаревського «Громадська думка і горизонти освіти». Це перша як в Україні, так і за її межами монографія, спеціально присвячена проблемі громадської думки щодо стану освіти та шляхів її розвитку. Автор, спираючись на дані унікального моніторингу, що від початку 2000-х років проводиться під його керівництвом, аналізує під кутом зору психологічної науки стан громадської думки з питань освіти в Україні. Водночас серйозну увагу приділено феномену громадської думки як такому і тим науковим дискусіям, котрі точаться навколо нього вже не одне десятиріччя.
Днями в стінах Інституту соціальної та політичної психології відбулися публічна презентація і громадські читання монографії Миколи Миколайовича за участі науковців, освітян, представників органів управління освітою і громадських організацій.
Розповідаючи про те, як народжувалася і втілювалася в життя ідея цієї роботи, Микола Слюсаревський зазначив, що освіта в Україні часто стає заручницею того, що відбувається в суспільстві. І тому дослідження громадської думки щодо освіти відображають історію певного пробуксовування освітніх реформ, з одного боку, а з іншого боку – історію ігнорування самої громадської думки. Дуже гостро, і автор показує це на результатах опитувань, в Україні стоїть проблема вкрай низької поінформованості суспільства щодо освітніх інновацій. «Громадська думка щодо освіти формується на голодному інформаційному пайку», – зауважив Микола Миколайович.
Завідувачка відділу методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень доктор психологічних наук Валерія Жовтянська, яка виступила одним із наукових рецензентів монографії, також звернула увагу на детальне висвітлення автором проблеми недостатньої поінформованості носіїв громадської думки про освітні реформи. Серед інших порушених у монографії питань – довіра громадян до вітчизняної системи освіти та її очільників, оцінка наявного стану та перспектив розвитку освіти в Україні. Не оминув автор своєю увагою також такі дражливі питання, як корупція в освіті і якість дистанційного навчання. Валерія Вікторівна відзначила представлений у монографії теоретичний аналіз, який спонукає читачів до глибоких роздумів над сутністю і визначенням громадської думки, її взаємозв’язком з іншими дотичними поняттями. Рецензентка також звернула окрему увагу на стилістику викладу матеріалу. Книгу написано зрозумілою, логічною і науково виваженою мовою. Подання великого обсягу історичних та емпіричних даних нерідко може здаватися складним завданням. Проте Миколі Миколайовичу вдалося структурувати матеріал так, щоб він читався легко і захопливо, зберігаючи водночас наукову цінність. «Я щиро сподіваюся, що ця книга знайде свого читача не лише серед науковців, а й зацікавить представників органів влади. Адже її зміст і висновки заслуговують на увагу як наукової спільноти, так і осіб, які ухвалюють стратегічні рішення у сфері освіти і суспільного розвитку», – підсумувала свій виступ Валерія Жовтянська.
За словами головного наукового співробітника відділу мас та спільнот доктора психологічних наук, професора Вадима Васютинського, монографія Миколи Слюсаревського вже стала важливою віхою не лише в його особистих досягненнях, а й у здобутках усього Інституту. Ця праця – своєрідна візитівка установи, що демонструє її науковий потенціал і високий рівень досліджень. Без сумніву, книга є зразком ґрунтовної наукової роботи. Вона вирізняється чудовим теоретичним обґрунтуванням і солідною емпіричною базою. Для тих, хто цікавиться питаннями громадської думки та соціальної психології, ця праця пропонує безліч цікавих і пізнавальних ідей. Особливу цінність монографії можна побачити в її соціальному ефекті. Вона поєднує два важливі виміри — науковий аналіз суспільних процесів та професійну позицію фахівця в галузі освіти. Завдяки цьому книга сприяє кращому розумінню взаємозв’язку між освітніми реформами і соціальною динамікою. Вона допомагає виявити потенціал для подолання непорозумінь і напруження в суспільстві, які виникають у процесі трансформацій. Вадим Олександрович погодився з тим, що значення монографії «Громадська думка і горизонти освіти» виходить далеко за межі академічного середовища і заслуговує на увагу як науковців, так і практиків у сфері управління освітою.
З цим погодилася начальниця управління Державної служби якості освіти у Волинській області Ангеліна Корець. Вона подякувала Миколі Миколайовичу за передані до бібліотечних фондів управління екземпляри монографії з авторським автографом. Монографія є цінним ресурсом для викладачів і студентів, а також для фахівців у сфері післядипломної та додаткової освіти. Ґрунтовна наукова робота Миколи Слюсаревського і вчених Інституту стала важливим внеском у розвиток професійної підготовки та підвищення кваліфікації освітян і, безперечно, сприятиме подальшому розвитку освітньої сфери в Україні.
Вітаючи автора з виходом цієї визначної праці, заступник директора Інституту психології ім. Г. С. Костюка член-кореспондент НАПН України, доктор психологічних наук, професор Олег Кокун зосередився на трьох ключових моментах. По-перше, надзвичайно влучною є назва монографії. Вона розглядає громадську думку як дзеркало, у якому відображається система освіти в її актуальному стані. У монографії наголошується на міцності зв’язку між освітою і суспільством, яке її фінансує і є головним бенефіціаром. Другий момент – зміст і аналітика. У монографії зібрано величезний обсяг дослідницьких даних, які ретельно проаналізовано та інтерпретовано. Автору вдалося знайти баланс між об’єктивністю, критикою та перспективним баченням майбутнього. Важливо, що подана інформація відображає динаміку ставлення громадян до різних аспектів освіти – від переходу на 12-річне навчання до оцінювання ефективності роботи міністрів освіти. Третій момент – перспективи для майбутнього. Монографія торує шлях для подальших досліджень та аналізу системи освіти, пропонуючи інструменти для побудови стратегічних напрямів розвитку освітньої галузі. На думку Олега Матвійовича, монографія Слюсаревського може і має стати настільною книгою для освітян та управлінців.
Завідувачка кафедри соціальної психології факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка доктор психологічних наук, професор Тетяна Траверсе зізналася, що з великим інтересом приступила до читання цієї монографії. Як працівник освітньої сфери, вона, за її щирим визнанням, замислювалася, що саме можна почерпнути з такого видання, яке стосується педагогічних проблем і відповідає сучасним викликам часу. За її словами, монографія справляє сильне враження, оскільки пропонує ґрунтовний підхід до аналізу громадської думки в контексті освіти, дає змогу уникнути розрізненості та невизначеності, які часто виникають під час роботи з понятійним апаратом, зокрема щодо таких понять, як “суспільна свідомість” і “громадська думка”. Тому монографія має практичну цінність як навчальний матеріал для студентів. Тетяна Михайлівна додала, що монографія не лише розширює актуальний понятійний апарат, а й окреслює стратегічні напрями діяльності держави, демонструє системний підхід до аналізу соціальних та освітніх явищ, виявляючи як проблемні зони, так і точки зростання. Автор показує, як можна запобігти помилкам у плануванні освітніх реформ, роблячи акцент на врахуванні суспільних очікувань і реакцій.
Перший освітній омбудсмен України (2019–2024 рр.) Сергій Горбачов зазначив, що монографія Миколи Слюсаревського демонструє серйозну спробу оцінити в історичній перспективі ставлення до освіти та освітніх реформ в Україні. Як людина, котра протягом останніх п’яти років найчастіше стикалася з критикою і скаргами на стан реформ, він зробив наголос на двох важливих моментах. Перший – гостро бракує комунікації щодо освітніх реформ. І частина відповідальності за недостатню обізнаність суспільства про освіту та необхідність її реформування лежить на академічних інституціях. Психологи-науковці не так часто виступають експертами в публічних дискусіях з питань освіти, натомість у медіа часто запрошують коментаторів, які мають поверхове уявлення про предмет дискутування. Другий момент, на якому зауважив спікер, – брак якісного медійного контенту про освіту. Сьогодні в Україні фактично немає регулярних програм чи каналів, присвячених освіті як системній соціальній галузі. На відміну від науки, де є хоча б окремі YouTube-канали, як-от «Альфа-Центавра», освіта такого майданчика наразі, на жаль, не має. Це створює інформаційний вакуум, який слід негайно заповнити. Сергій Іванович завершив свій виступ запрошенням академічних установ психологічного профілю до більшої відкритості до медіапростору. І монографія «Громадська думка і горизонти освіти» стане вагомим внеском у науку й суспільний дискурс.
Довідково. З цього року Інститут соціальної та політичної психології НАПН України почав активно поширювати дані моніторингових досліджень громадської думки для медіа та суспільного загалу. Так, 12 листопада 2024 року в інформаційному агентстві Інтерфакс-Україна відбулася пресконференція Миколи Слюсаревського і Світлани Чуніхіної, на якій презентовано результати дослідження «Проблеми освітньої галузі в дзеркалі громадської думки». https://interfax.com.ua/news/press-announcement/1026038.html
Нігора Хазратова, доктор психологічних наук, професор кафедри теоретичної та практичної психології Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка», звернула увагу на дефіцит наукових та аналітичних робіт в Україні, присвячених тематиці громадської думки з питань освіти. Між тим освіта нерозривно пов’язана із загальним станом суспільства, тому зміни мають бути комплексними й добре продуманими. Монографія Миколи Миколайовича висвітлює реальні проблеми освітньої системи, спираючись на багаторічні моніторингові дослідження і детальний аналіз даних. У роботі чітко розмежовується ставлення до освіти як інституту і до управління освітою; показано, наскільки різними можуть бути ці оцінки. Монографія демонструє відмінності в сприйнятті суспільством різних аспектів реформ і вказує на важливість врахування суспільних очікувань під час розроблення освітньої політики. Нігора Вікторівна переконана, що монографія «Громадська думка і горизонти освіти» буде корисною не лише для освітян, а й для всіх, хто цікавиться процесами соціальних трансформацій в Україні. З науковою рецензією Нігори Хазратової на монографію Миколи Слюсаревського можна ознайомитися у випуску №65 за 2024 рік фахового журналу «Габітус» (Khazratova, N. V. (2024): Ukrainian Education on the Scales of Public Opinion. Habitus, (65), 264–265. https://doi.org/10.32782/2663-5208.2024.65.44).
Головний науковий співробітник відділу психології малих груп і міжгрупових відносин доктор психологічних наук, професор Павло Горностай відзначив системність та історизм, притаманні новій монографії Миколи Слюсаревського. Автор вкотре демонструє здатність працювати з конкретними емпіричними поняттями, водночас пов’язуючи їх з узагальненими теоретичними концепціями. Ця послідовність і структурованість підходу дає змогу глибоко аналізувати складні соціальні явища. Поняття «суспільної свідомості» і «суспільної психіки» вдало поєднані із ширшим колом наукових категорій, зокрема з категорією «суспільного несвідомого». Такий підхід вимагає не лише глибоких теоретичних знань, а й майстерності в їх інтеграції в єдину аналітичну систему. На думку Павла Петровича, монографія Миколи Слюсаревського, безперечно, є серйозною заявкою на розроблення наукової концепції громадської думки, пропонуючи потужні методологічні інструменти для подальших досліджень у цій галузі.
У заході взяв участь Олександр Денисенко, директор Гельмязівського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області – школи, у якій свого часу навчався Микола Слюсаревський. Олександр Віталійович зазначив, що заклади загальної середньої освіти перебувають у самому серці дитячих і батьківських інтересів, а тому вкрай важливою є співпраця освітян і науковців, спрямована на посилення української школи. «Микола Миколайович часто відвідує нашу школу, і ми з великою повагою ставимося до всіх його здобутків. У нашому шкільному музеї історії освіти вже є чимало його праць, вибрані твори та навчальні посібники. Тому нам буде надзвичайно приємно, якщо його монографія «Громадська думка і горизонти освіти» також займе гідне місце в експозиції нашого музею», – сказав пан директор. Він зауважив, що головною запорукою успішності освітніх реформ є люди, які будуть їх упроваджувати. Такі праці, як монографія Миколи Слюсаревського, не лише сприяють осмисленню сучасних проблем освіти, а й допомагають формувати стратегії для підготовки майбутніх педагогів. Дуже важливо, щоб ці ідеї не залишалися лише науковими концепціями, а ставали дороговказами для практичного застосування в школах і навчальних закладах по всій країні.
На думку Вікторії Гриджук, завідувачки кафедри психології Коломийського Інституту управління природними ресурсами Університету економіки і права «Крок» і за сумісництвом учительки зарубіжної літератури Коломийського ліцею №5 імені Т.Г. Шевченка, кандидата психологічних наук, монографія Миколи Слюсаревського демонструє, що освіта в Україні і надалі залишається сильною, але реформи потребують системного аналізу. Як практик у сфері освіти, Вікторія Дмитрівна звернула увагу на низку викликів, з якими сьогодні стикаються освітні реформи, – від нестабільного фінансування потреб Нової української школи до необхідності долати травматичні наслідки повномасштабної війни. На її переконання, монографія «Громадська думка і горизонти освіти» завдяки глибині аналізу та запропонованим реалістичним рішенням заслуговує на найвищу оцінку з боку як теоретиків, так і практиків освіти. «Микола Миколайович – це людина, яка дійсно має сміливість жити і, незважаючи ні на що, іти вперед, задавати тон і нам, практикам, належним чином реагувати на те, що відбувається», – підсумувала свій виступ Вікторія Гриджук.
Завідувачка відділу психології спілкування доктор психологічних наук, професор Галина Бевз зазначила, що монографія Миколи Слюсаревського – це заклик до мислення. Вона вчить не лише аналізувати й оцінювати освітні реформи, а й мислити з глибоким усвідомленням та відповідальністю за ті знання, що будуть передані наступним поколінням дослідників і практиків у сфері освіти і психології.
На думку заслуженого працівника культури України, доцента кафедри зв’язків з громадськістю і журналістики Київського національного університету культури і мистецтв Віктора Рибаченка, особлива цінність монографії Миколи Слюсаревського пов’язана з тим, що в ній представлено погляд на громадську думку крізь призму психології. Такий підхід дає змогу побачити проблематику громадської думки в ширшому контексті, включно з механізмами формування та впливу на суспільну свідомість.
Лідія Чорна, завідувачка відділу психології малих груп і міжгрупових відносин, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, зауважила, що монографія Миколи Слюсаревського «Громадська думка і горизонти освіти» є потужним джерелом фактів, аналітичних викладок, об’єктивних аргументів для суспільних дискусій щодо реформи НУШ. Книга створює узагальнену платформу для розуміння громадської думки, відображаючи не лише суб’єктивні судження окремих людей, а й формуючи цілісне уявлення про те, як суспільство сприймає освітні процеси.
Звертаючись до учасників обговорення із заключним словом, Микола Слюсаревський подякував усім за теплі слова і ґрунтовний аналіз представленого в монографії матеріалу. Він зауважив, що особливого значення у своїй монографії надавав необхідності розвитку культури врахування громадської думки в державному управлінні, зокрема в освітній сфері. «Науковці виконали свою частину роботи – розробили інструменти, методи й аналітичні моделі. Тепер важливо, щоб було реальне бажання використовувати ці напрацювання для формування громадської думки в освіті. Якщо ця монографія стане хоча б невеликим поштовхом до активного впровадження таких підходів, то можна вважати цю дискусію і саму працю цілком виправданими», – зазначив Микола Миколайович.
Монографія Миколи Слюсаревського «Громадська думка і горизонти освіти» доступна для ознайомлення і завантаження в Електронній бібліотеці НАПН України (https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/741660/) і бібліотеці Інституту соціальної та політичної психології НАПН України (https://ispp.org.ua/wp-content/uploads/2024/04/SlusarevskyNon2024.pdf).
