У монографії порушено проблему “віртуалізації” як нового способу адаптації свідомості сучасної людини до умов впливу інформаційно-комунікаційних технологій.
Аналізуються специфічні просторово-часові характеристики віртуальної реальності. У контексті мотиваційно-темпоральної моделі адаптації людини у віртуальному просторі презентуються результати експериментального дослідження особливостей модифікації часових уявлень медіакористувачів.
Окреслено шляхи конструктивно-творчої адаптації людини у віртуальному світі, пропонуються способи і методи ефективної та безпечної взаємодії із сучасними мультимедійними технологіями.
Упровадження монографії сприятиме розширенню контексту досліджень психології часу, з урахуванням впливу новітніх мультимедійних технологій, підвищенню ефективності взаємодії людини із соціальними медіа, зростанню рівня медіакультури.
Адресовано широкому колу читачів, психологам, педагогам, учням старших класів, студентам.
Рекомендовано як частину медіаосвітнього навчального курсу “Медіакультура”.