2021 – Прес-реліз – “Понад половину українців не вважають себе добре поінформованими про реформи в освіті “

1-10 жовтня 2021 року Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України спільно з Асоціацією політичних психологів України проведено опитування в рамках щорічного моніторингу громадської думки щодо проблем освіти та заходів з її реформування. Опитування проведено за вибіркою, що репрезентує доросле населення України віком від 18 років і старше. В силу тематики опитування разом із генеральною сукупністю було досліджено підвибірки за окремими категоріями респондентів (педагогічні працівники, респонденти, в сім’ях яких є учні, абітурієнти або студенти), тобто був застосований принцип так званої опуклої вибірки Опитування проводилося методом інтерв’ювання. Опитано 2000 респондентів у всіх регіонах України за винятком АР Крим, м. Севастополь і захоплених сепаратистами окремих районів Донецької та Луганської областей. Похибка вибірки становить 3,2%.

  1. Понад половину (52,3%) учасників моніторингового дослідження засвідчують, що в їхніх родинах освіту розглядали завжди і розглядають зараз як велику цінність. Ще 11% українських родин, за свідченням опитаних, визнали цінність освіти лише тепер, хоча раніше не визнавали, тоді як для майже кожної п’ятої (18,2%) родини освіта, навпаки, перестала бути цінністю тепер, хоча раніше була такою.
  2. У той же час більшість респондентів навряд чи задоволена якістю освіти, яку забезпечує вітчизняна освітня система. На думку 51,6% опитаних якість освіти є середньою; чверть (24,6%) вважає її низькою, і лише кожен десятий (9,7%) оцінює якість освіти як високу. Найгіршими оцінки якості вітчизняної освіти є на у південному регіоні України, де 37% респондентів вважають її низькою, найкращими – у центральних областях, де майже 15% опитаних відповіли, що якість вітчизняної освіти є високою.
  3. Більше третини респондентів (35,1%) тією чи іншою мірою погоджуються з тим, що якісна освіта є доступною для всіх громадян України, проте 55,5% – не погоджуються. Показово, що оцінки учнів і студентів є майже дзеркально протилежними: 50% з них вважають якісну освіту загальнодоступною для всіх в Україні і 36,8% – недоступною. Скептичні настановлення найбільше виражені на Півдні, де 73,8% респондентів вважають якісну освіту скоріше або зовсім недоступною і лише 20,1% – доступною, тоді як у центральних областях думки щодо цього питання розділилися майже навпіл: 42,2% респондентів погоджуються з тим, що якісна освіта є доступною для всіх громадян України, і 46,2% – не погоджуються.
  4. Третина опитаних (34,8%) вважає, що вітчизняна система освіти розвивається у правильному напрямі, 41,2% скоріше або зовсім не погоджуються з цим твердженням. Відповіді на це запитання мають істотні регіональні відмінності. У західних і центральних областях України частка тих, хто оцінює напрям розвитку освіти як правильний, хоч і незначною мірою, але переважає частку носіїв протилежної точки зору. А на Сході та Півдні, навпаки, частка респондентів, що вважають напрям розвитку освіти неправильним, приблизно вдвічі більша за частку тих, хто вважає, що освіта розвивається в правильному напрямі.
  5. На цьому тлі видається закономірною підтримка переважною більшістю громадян реформування освіти. Понад 67% респондентів вважають, що вітчизняна освіта потребує реформування, і лише 12% з цим не згодні. Найбільша частка прихильників реформування сконцентрована на Заході (76%) і Півдні (75,5%) України. При цьому лише чверть респондентів (25,8%) по всій країні оцінює хід реформування системи освіти цілком або скоріше позитивно; для 40,1% респондентів реальні реформи в освіті заслуговують на негативну оцінку.
  6. Оцінки українцями окремих нововведень в освіті істотно різняться. Найбільш схвальним нині є ставлення до профілізації старшої школи: цей аспект реформи позитивно оцінюють 71% опитаних у цілому по вибірці, 75,1% респондентів, у сім’ях яких є учні або студенти, і 86,2% працівників освіти. Негативно оцінює профілізацію кожен десятий респондент (11,7%), а серед педагогічних працівників – лише 3,4%. До запровадження зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) позитивно ставляться майже 57% респондентів, а серед членів родин цьогорічних абітурієнтів цей показник сягає 62,5%. Найкраще ставлення до ЗНО зафіксовано в південних областях, де позитивно оцінюють це нововведення 63,7% респондентів. А от перспективу запровадження 12-річної шкільної освіти суспільство досі оцінює негативно (65,1%). Позитивно ставиться до цього нововведення лише кожен п’ятий респондент (19%). Хоча це й більше, ніж у попередні роки (12,4% у 2015 році, 16,5% – у 2018-му, 18% – у 2019-му), такий рівень підтримки є явно недостатнім для успішного запровадження 12-річки. Більш обнадійливою є ситуація в Західному регіоні, де позитивно налаштовані до 12-річного навчання 25,2% респондентів, а негативно – 58,3%. На Сході та Півдні громадська думка є більш категорично негативною: проти 12-річки – понад 70% респондентів, «за» – менше 13%.
  7. Незважаючи на помітну активізацію просвітницьких зусиль, органам управління освітою усе ще не вдається налагодити надійну комунікацію із широким суспільним загалом щодо освітніх реформ. Понад половину респондентів (55,1%) не вважають себе добре поінформованими про реформи, які плануються і здійснюються сьогодні в галузі освіти. Найменш обізнаними вважають себе мешканці південних областей: 66,7% з них скоріше або зовсім нічого не знають про освітні реформи, які плануються і здійснюються сьогодні.
  8. Зокрема, майже 56% респондентів не знають, у чому полягає освітня реформа, що має назву «Нова українська школа» (НУШ). Частково або повністю обізнані щодо цього питання менше ніж 30% опитаних. Найкраще від усіх поінформовані мешканці західних областей України: скоріше відомо, якою є суть НУШ, 42% респондентів, скоріше не відомо – 48,5%. А на Півдні ситуація виглядає близькою до критичної: співвідношення поінформованих і непоінформованих про НУШ громадян тут становить 11% на 72%, відповідно. Проте й серед тією чи іншою мірою обізнаних щодо НУШ громадян лише третина (32,4%) повністю підтримують цілі і завдання цієї реформи, а 50,3% частково підтримують, а частково – ні.
  9. Лише чверть респондентів (25,7%) упевнені, що входження нашої освіти до європейського освітнього простору є надзвичайно важливим і першочерговим завданням освітньої реформи. Понад третину (36,7%) вважають це завдання важливим, але не першочерговим. І 17,3% опитаних заперечують проти інтеграції вітчизняної освіти до європейського освітнього простору, оскільки вітчизняна освіта видається їм кращою за європейську. Прикметно, що ставлення працівників освіти до освітньої євроінтеграції є інакшим: 43,1% вважають це завдання першочерговим і надзвичайно важливим, 37,9% погоджуються з тим, що європейська інтеграція освіти є завданням скоріше на перспективу, і лише 7% педагогів оцінюють вітчизняну освіти вище за європейську.
  10. Цілком або скоріше довіряють Міністерству освіти і науки України 34% респондентів. Якщо не зважати на тимчасове зниження довіри у 2020 році до 27,6%, такий рівень довіри до освітнього відомства можна вважати базовим, оскільки він зберігається протягом принаймні останніх п’яти років. Повністю або скоріше не довіряють Міністерству 42% респондентів.