Поради від Д. Віннікота, підготувала В. Конончук
Дуже рідко у нашій культурі мама усвідомлює, що їй реально є за що собою (як мамі) пишатися і за що самій себе хвалити!
Є добре відома позиція визнаного в наукових колах педіатра та психоаналітика Д. Віннікотта.
Він виділив 6 характеристик «достатньо хорошої матері». Здоровий глузд, закони формальної логіки та життєва практика переконливо стверджують, що ідеальних матерів не існує, а от зробити з себе «достатньо хорошу маму» може практично кожна жінка, котра бачить у тому сенс і має базові ресурси, у першу чергу достатньо здорова фізично та психологічно (не страждає від клінічної депресії, не має психічних розладів, органічних уражень мозку, не перебуває у комі і не має такої інвалідності, котра її саму перетворює на об’єкт обов’язкової регулярної опіки інших людей). Так от 6 характеристик (за кожну з яких можете собою щиро пишатися):
1) Фізична наявність у житті своєї дитини. Тобто, ви не кидаєте свою дитину більше, ніж на кілька днів, особливо у ранньому віці, не їдете у двотижневе відрядження, гастролі чи закордонний конкурс, не гаруєте з 7 ранку до 23:00, не зриваєтеся сама на курорт на кілька тижнів, аби відпочити від материнських клопотів, не лягаєте на місяць у лікарню і взагалі жива (незважаючи на всі складнощі буремного життя), доки ваш малюк ще зовсім немовля. А якщо з вами щось подібне боронь Боже трапилося, у вашої дитини є тато/бабуся/няня, яка здатна вас «прикрити» у цих форсмажорних обставинах.
2) Ви здатні впоратися зі своєю тривогою та заспокоїти дитину. Дитяча істерика не вганяє вас у ступор чи бажання відлупити «малолітнього поганця, аби не ганьбив серед пристойних людей». Ви можете, не хапаючись за серце, бачити, що ваша дитини жує пісок на дитячому майданчику у якості протесту, і спроможні спокійно витримати ті 10 секунд, коли чадо раз і назавжди прийме для себе рішення, що пісок їсти не варто, не просто тому, що мама не дозволяє, а тому, що реально «не прикольно». Ви здатні прочитати рекомендації Ю. Гіппенрейтер у якійсь із її безцінних за своєю користю й прекрасних за доступністю викладу книжок про те, як слід спілкуватися з дитиною. І у переважній більшості випадків ви здатні ці рекомендації застосовувати у своєму житті.
3) Ви здатні якоюсь мірою орієнтуватися у своїх емоціях і почуттях. Тобто, в принципі, розрізняєте радість, смуток, злість, страх, образу, сором, досаду, полегшення, заздрість, ентузіазм, втому і т.д. У переважній більшості випадків ви не плутаєте роздратування з виявом любові, а втому – з ненавистю. І таким чином дитина, перебуваючи у контакті з вами, також вчиться давати простір різним емоціям і жити з ними, не витісняючи і не заперечуючи.
4) Ви помиляєтеся, визнаєте це спокійно і не їсте себе поїдом за помилку. За тим же Віннікоттом, «достатньо хороша матір» помиляється майже у третині випадків. І своєю неідеальністю дає своїй дитині можливість навчитися жити в неідеальному світі, справлятися з його викликами, дозволяти собі право на помилку й при тому залишатися достатньо благополучною особистістю.
5) У вас є життя за межами материнства. Є взаємини з іншими дорослими, є інтереси. Ваше життя не замикається цілковито на дитині. І таким чином дитина несвідомо вчиться у вас цінності розуміння, визнання і задоволення своїх потреб, здоровим межам, вмінню піклуватися про себе і т.д.
6) Ви вмієте мріяти… Така трепетна й інтимна тема, що, певно, ліпше її і не коментувати )
І кожна мати, у якої якось виявляються ось ці 6 характеристик більшу частину часу, уже прекрасна! Навіть, якщо дозволяє собі годувати свою дитину сосисками, не париться окремим дитячим меню, має амбіції до того, щоби вибудовувати свою кар’єру, має мудрість приділяти час і ресурси своїм потребам, не знає відповідей на усі запитання, час від часу губиться перед новими життєвими викликами, дозволяє собі бути слабкою, сумувати, злитися, дратуватися на свою дитину, а ще, навіть іноді чесно визнає, що потребує відпочинку від ролі мами…