Опитування проведено Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України спільно з Асоціацією політичних психологів України методом очних (face-to-face) інтерв’ю 15–25 березня 2025 року. Опитано 1213 респондентів віком від 18 років і старше на підконтрольній Уряду України території. Вибірка репрезентує доросле населення України. Похибка вибірки становить 3,2%.
Аналіз регіональних відмінностей у громадській думці здійснюється на основі поєднання областей у чотири макрорегіони: Західний (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області); Центральний (Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області, м. Київ); Східний (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Харківська області); Південний (Миколаївська, Одеська, Херсонська області). Також дані диференційовані за ознакою політичної прихильності респондентів на основі розподілу відповідей на запитання “За кого з перелічених нижче осіб Ви б голосували, якби вибори Президента України відбувалися найближчої неділі?”. Вибір альтернатив «Володимир Зеленський», «Валерій Залужний» та «Петро Порошенко» становить сумарно 52,8% вибірки.
Дані моніторингу за лютий 2022 р., з якими порівнюються результати нинішнього опитування, отримані напередодні повномасштабного вторгнення.
КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ ДОСЛІДЖЕННЯ
- 1. На четвертому році повномасштабного вторгнення російських військ в України громадська думка перебуває в стані суперечливої невизначеності. З одного боку, зберігається міцний суспільний консенсус в усьому, що стосується національної ідентичності, цінності української незалежності, свободи і патріотизму, неприйнятті ворога і його концепції світоустрою. З іншого боку, увиразнюється низка тенденцій, які можуть вказувати на значне зниження потенціалу мобілізованості і опірності українського суспільства. Можна сказати, що громадська думка нині перебуває в точці біфуркації між різноспрямованими сценаріями майбутнього – посилення стійкості і мобілізованості з одного боку, і розпад основ національного спротиву – з іншого.
- Так, з твердженням «Привести країну до процвітання здатні українські патріоти. Відродження національної самосвідомості дасть Україні змогу стати могутньою державою» погоджуються, як і в минулому році, три чверті респондентів (74%), не погоджуються – лише 7,4%. Попри помітні регіональні відмінності (на Заході таку позицію поділяють 85,5%, на Сході та Півдні – трохи більше 60%) всюди в країні патріотизм і національна свідомість є незаперечною цінністю і ресурсом спротиву для більшості населення.
- Чотири п’ятих (80%) респондентів згодні з тим, що «Хоча на шляху нашої державності багато перешкод, я все одно вважаю: Україна повинна бути незалежною». Рівень підтримки цієї тези дещо знизився порівняно з періодом 2023-2024 р. (тоді він перевищував 85%), однак залишається високим. Втім, тут також є істотні регіональні відмінності: серед опитаних мешканців південних областей поділяють таку згоду ледь більше половини (51,8%), і майже третина (30,2%) вагається з відповіддю.
- 2. У громадській думці намітилися помітні зсуви з деяких принципових питань національного порядку денного.
- Суспільна єдність:
- Частка респондентів, яка погоджується з тим, що протидіючи російській агресії, Україна стала єдиним цілим, неухильно знижується з кожним роком повномасштабного вторгнення. На момент останнього опитування вона є трохи більшою за половину (51,9%), у той час як у 2024 р. вона сягала майже 56%, а у 2023 р. перевищувала 63%. Частка тих, хто не погоджується з наведеним твердженням, зросла з 13,2% у 2023 р. до 23,1% у 2025 р.
- Удвічі зросла частка громадян, які погоджуються з твердженням «Ті, хто втік від війни за кордон, нехай там і залишаються, вони не достойні жити в Україні» – з 14,5% у 2023 р. до майже 31% у 2025 р.
- Стосунки між переселенцями і приймальними громадами всередині країни залишаються зоною потенційного напруження і суперечностей. З одного боку, респонденти нині більш не погоджуються (37,9%), ніж погоджуються (32,1%) з тим, що стосунки між переселенцями і місцевим населенням складаються нелегко й залишають бажати кращого (у 2023 р. ситуація була дзеркальною – 27,7% проти 39,1%, відповідно). Ймовірно, дається взнаки накопичення досвіду взаємодії громадян з різними способами проживання війни. З іншого боку, від початку повномасштабного вторгнення вдвічі (з 14,4% до 29,8%) зросла кількість респондентів, які вважають, що на їхнє життя істотний вплив чинять переселенці з інших регіонів України. Серед респондентів, які є переселенцями, 43,4% впевнені, що населення приймального регіону істотно впливає на ситуацію, в якій протікає їхнє життя. Рівень невдоволеності таким впливом в усіх зазначених групах респондентів становить 100%.
- Європейські перспективи України:
- За час повномасштабного вторгнення істотно скоротилася частка респондентів, які вважають, що Україна – європейська держава і має прямувати в Європу. Якщо у 2023 р. з цим погоджувалися три чверті респондентів (76,3%) і не погоджувалися лише 6,5%, то зараз єврооптимістичні погляди поділяють менше 60%, і вже кожний шостий – не поділяє.
- Найменш проєвропейські налаштовані мешканці південних областей України, де частка тих, хто підтримує євроінтеграційний імператив (32,4%) є меншою за частку тих, хто не підтримує (40,3%), і є співставною з часткою тих, хто вагається (27,3%). Парадоксально виглядають європейські настановлення Заходу і Сходу, вони ніби помінялися історично визначеними місцями: три чверті респондентів східних областей (74,3%) впевнені в тому, що Україна – європейська держава і має прямувати в Європу, у той час як на Заході таких менше половини (48,2%). Причини зазначеного парадоксу важко піддаються однозначній інтерпретації. Одним з пояснень може бути те, що соціально-демографічна структура населення саме цих регіонів істотно трансформувалася через переселення і біженство, а також через інтенсивність мобілізаційних заходів.
- 3. Значно змінилися уявлення респондентів про мир і перемогу: очікування щодо сценаріїв завершення війни помітно знижуються, при цьому бачення прийнятної ціни можливого миру є вкрай суперечливим, а толерантне ставлення до ухилення від військової служби в суспільстві є більш виразним, ніж осуд такої поведінки.
- З одного боку, в суспільстві зміцнюється консенсус щодо того, що Україні потрібен мир, але не будь-якою ціною – нині з цим погоджуються три чверті респондентів (76,3%), у той час як у 2023 р. так вважало дві третини (66,6%). З іншого боку частка тих, хто вважає, що краще маленька ганьба, ніж велика війна (37%) знову, як і до повномасштабного вторгнення, переважила частку тих, хто не погоджується з такою постановкою питання (28,6%). У 2023 р. це співвідношення було 18,3% на 45,4%, відповідно. У сприйманні вибору між ганьбою поразки і військовим опором фіксуються істотні регіональні відмінності: серед мешканців східних областей кількість тих, хто нині вважає маленьку ганьбу кращим для України сценарієм за велику війну, перевищує половину всього населення регіону (53,3%). В центральних і південних областях таку думку поділяє менше третини населення (28,7% і 30,2% відповідно).
- Максималістське тлумачення перемоги – повернення всіх окупованих територій, з Донбасом і Кримом включно – вперше підтримало менше половини респондентів (48,5%) (у 2023 р. – 61,5%, ц 2024 р. – 59,1%). При цьому громадська думка з цього питання є вкрай неоднорідною в розрізі регіонів: серед респондентів центральних областей прихильники максималістської перемоги становлять значно менше половини (43,1%), а серед мешканців Сходу таких взагалі лише третина (36,7%), у той час як на Заході і Півдні – понад 60%.
- З більш компромісним баченням майбутнього миру – виведенням російських військ за межі територій, захоплених з 24 лютого 2022 року, поверненням Криму і Донбасу шляхом переговорів – нині погоджуються близько 60% респондентів. У 2023 р. таких було удвічі (30,4%), рік тому – у півтора разу менше (39,4%).
- Не значно, але зросла кількість респондентів, які вважають, що тих, хто ухиляється від мобілізації, можна зрозуміти – ніхто не хоче помирати – з 54% у 2024 р. до 58,5% цьогоріч. Але частка толерантно налаштованих до ухилянтів респондентів є помітно більшою за частку тих, кому соромно за чоловіків, які сьогодні ховаються від мобілізації – 39% (у 2024 р. таких було трохи більше – 42,9%). Деякі респонденти, вочевидь, засуджують і толерують ухилянство водночас, що вказує на заплутаність і суперечливість ставлення до мобілізації принаймні у частини населення.
- Зазначені тенденції до демобілізованості громадської думки певною мірою компенсуються зростанням в нашому суспільстві підтримки відновлення ядерного статусу України. Частка респондентів, які згодні з тим, що для забезпечення власного суверенітету і територіальної цілісності Україна має відновити свій ядерний потенціал, другий рік поспіль перевищує 50%, сягнувши цього року позначки 57,1%. Це найвищий показник за всі роки спостереження.
- 4. Респонденти демонструють суперечливе ставлення до ситуації, що склалася нині в американсько-українських відносинах. США як держава сприймається як союзник України, а їх Президент Дональд Трамп – скоріш як однодумець Путіна. Не менш суперечливими є уявлення про нашу спроможність продовжувати опір російській агресії без військової допомоги США.
- Близько половини опитаних (47,9%) погодилися з тим, що попри недружні до нас висловлювання Дональда Трампа Сполучені Штати Америки все одно залишаються оплотом світової демократії і нашим стратегічним партнером. Не погодилися з цим твердженням лише кожен п’ятий респондент (18,7%). Понад 22% респондентів погодилися б надати США доступ до українських рідкісноземельних металів як оплату за військову допомогу, не погодилися б менше половини (45%), і ще третина (33%) вагалися б з рішенням.
- Близько 28% респондентів погоджуються з тим, що перемовини американців з росіянами поза нашою спиною і погіршення відносин Зеленського з Трампом, роблять наші сподівання на Перемогу та справедливий мир абсолютно нереальними. Однак таких респондентів є помітно менше, ніж тих, хто поки не готовий відмовитися від очікувань справедливого миру (41,4%). Серед мешканців західних областей такі «упадницькі» настрої, пов’язані з позицією чинної американської адміністрації, зустрічаються втричі частіше, ніж на Півдні (36,9% поти 12,9% відповідно).
- В суспільстві немає впевненості в тому, чи спроможна Україна сьогодні чинити опір російському агресорові навіть і без американської військової допомоги. Частка тих, хто вважає, що спроможна, залишаються у відносній меншості (27,7%) порівняно з кількістю тих, хто так не вважає (34,8%) або вагається з відповіддю (37,3%). Однак серед мешканців Заходу частка респондентів, які вважають, що Україна спроможна чинити опір ворогу без американської допомоги (41,1%), перевищує частку тих, хто так не вважає (30,1%) або вагається з відповіддю (28,8%).
- 5. Політико-психологічні профілі потенційних виборців Володимира Зеленського, Валерія Залужного і Петра Порошенко істотно відмінні один від одного за низкою ознак.
- Якби у зв’язку із закінченням повноважень чинного Президента було вирішено провести президентські вибори і вони відбулися найближчої неділі, однозначно або скоріше взяли б участь у голосуванні 71.4 % респондентів. Якби вибори Президента України відбулися найближчої неділі, за Володимира Зеленського віддали б голоси 24,5% опитаних (від усіх опитаних), за Валерія Залужного – 18%, за Петра Порошенка 8,4%, за інших кандидатів 11,5%, вагаються з вибором 28,6%.
- Одні з найбільш виразних відмінностей між прихильниками трьох можливих кандидатів у Президенти України, що набрали найбільшу кількість голосів – і це цілком логічно – проявляються у ставленні до чинного Президента України та влади в цілому. Твердження «Наша влада наживається на війні і все глибше грузне в корупції» підтримують близько 46% потенційних виборців В. Зеленського, у той час як серед прихильників В. Залужного і П. Порошенка таких у півтора разу більше – близько 75%. Близько 47% симпатиків чинного Президента погоджуються, що нинішня українська влада рішуче очищується від тих, хто наживається на війні, заплямував себе корупцією та іншими зловживаннями. Серед потенційних виборців В. Залужного так вважають менше чверті опитаних (22,1%), серед прихильників П. Порошенка – всього 15,7%. Вважають, що події в Україні загалом розвиваються в правильному напрямі, понад 60% потенційних виборців В. Зеленського, половина виборців В. Залужного, і лише 37,5% – виборців П. Порошенка. Дві третини (66%) прихильників чинного Президента згодні, що сьогодні слід утримуватись від будь-яких виступів проти влади, адже вони послаблюють Україну перед лицем російського агресора, у той час як серед прихильників В. Залужного так вважають 45%, П. Порошенка – 28,4%.
- Також фіксуються відмінності в оцінках українсько-американських відносин та їх потенційного впливу на перебіг війни. Так, серед виборців В. Зеленського помітно переважає частка тих, хто вважає США оплотом світової демократії і нашим стратегічним партнером попри недружні висловлювання Дональда Трампа (60,3%), у той час як серед прихильників П. Порошенка з цим погоджується лише 42,2%. Ті, хто підтримує чинного Президента України, більшою мірою не погоджуються з тим, що з приходом адміністрації Трампа наші сподівання на Перемогу та справедливий мир стали абсолютно нереальними (56,8%), у той час як серед прихильників В. Залужного і П. Порошенка таку незгоду поділяють менше половини опитаних (42,2% і 44,6%, відповідно). Серед прихильників В. Залужного частка тих, хто не вірить в спроможність України чинити опір російському агресорові без американської допомоги, несподівано виявилася у півтора разу вищою, ніж серед виборців В. Зеленського (40,8% проти 27%, відповідно). Нарешті виборці В. Зеленського помітно меншою мірою підтримують угоду щодо рідкісноземельних металів як оплату за військову допомогу США – понад половину (51,4%) не згодні з тим, що надати Сполученим Штатам Америки доступ до українських рідкісноземельних металів як оплату за військову допомогу – це справедливо. Серед виборців В. Залужного таку позицію мають 41,7%, серед виборців П. Порошенка – 38,2%,
- Разом з тим прихильникам чинного президента України притамана певна суперечливість позицій. З одного боку, три чверті з них (74,8%). вважають Україну одним цілим, що значно більше, ніж серед прихильників В. Залужного (50,9%) і П. Порошенка (46,1%). З іншого боку, виборці В. Зеленського є більш непримиримими до українських біженців за кордоном: 38% з них вважають, що ті, хто втік за кордон, не достойні жити в Україні (так вважають 28,9% прихильників В. Залужного і 29,4% – П. Порошенка). З одного боку, потенційні виборці чинного Президента України мають більш радикальні погляди на відновлення ядерного статусу України – 68,2% з них підтримують таке відновлення (серед прихильників В. Залужного – 52,8%, П. Порошенка – 49,5%). З іншого боку, ті, хто підтримують В. Зеленського, більш терпимо ставляться до ухилянтів (58,8% порівняно з 52,3% – серед прихильників В. Залужного і 47,5% – П. Порошенка). Також 38,5% потенційних виборців В. Зеленського погоджуються з твердженням «Краще маленька ганьба, ніж велика війна», у той час як серед прихильників В. Залужного так вважають 26,6%.
Завантажити: Прес-реліз 09.04.2025
Завантажено разів: 6, розмір: 442.9 KB, дата: 09 Кві. 2025
Завантажити: Прес-конференція 09.04.2025
Завантажено разів: 8, розмір: 728.9 KB, дата: 09 Кві. 2025