Масове опитування проведено Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України спільно з Асоціацією політичних психологів України 12-20 вересня 2025 року в рамках моніторингу громадської думки щодо проблем освіти та заходів з її реформування. У процесі моніторингу щороку опитується близько 2000 респондентів за вибіркою, що репрезентує населення України віком від 18 років і старше. При цьому застосовується принцип опуклої вибірки, що дає змогу опитувати працівників освіти у квоті, достатній для статистично коректних висновків. Похибка вибірки не перевищує 3,2%.
Ключові висновки
- Оцінка українцями стану вітчизняної освіти помітно поліпшується.
- Переважна більшість опитаних (54,2%) цілком або скоріше позитивно оцінила стан готовності закладів освіти всіх рівнів до нинішнього навчального року, скоріше або зовсім негативно його оцінили 28%. Порівняймо: минулого року позитивні оцінки становили значно менше – 44,5%. Серед респондентів, безпосередньо залучених до освітнього процесу, розподіл на користь позитивних оцінок цьогоріч є ще виразнішим: 71,3% педагогічних працівників вважають, що заклади освіти в цілому добре підготувалися до навчального року, а з цим не згодні 18,1%.
- Понад половину респондентів (52,8%) цілком або скоріше згодні з тим, що якісна освіта нині є доступною для всіх громадян України, близько 40% –тією чи іншою мірою з цим не згодні. Серед працівників освіти різниця між часткою «оптимістів» та «песимістів» є ще виразнішою –73,6% і 23,7%, відповідно. Отже, цього року відбулася зміна тенденції, яка трималася щонайменше впродовж останнього десятиріччя, коли частка тих, хто не вважав якісну освіту доступною для всіх громадян України, стабільно переважала частку тих, хто дотримувався протилежної думки.
- Почасти згадана зміна може бути пов’язана з тим, що українські абітурієнти нині мають значно більше можливостей обирати освітні заклади не лише вдома, а й закордоном. І в цьому сенсі якісна освіта дійсно стала більш доступною – за рахунок інтернаціоналізації освітньої пропозиції. Підтвердженням цієї тези може слугувати те, що частка цьогорічних вступників, які обрали для навчання іноземний заклад вищої освіти, є майже вдвічі більшою за минулорічний показник – 11,3% проти 6,4%. Однак важливим також є той факт, що дев’ять з десяти вступників обрали навчання в Україні – попри воєнний стан і пов’язані з ним виклики, що ускладнюють і навчання, і життя.
- Цілком або скоріше позитивно оцінюють результати навчання учнів та студентів під час повномасштабної війни 45,6% респондентів, і дещо менше (40,1%) – скоріше або зовсім негативно. Хоча різниця між позитивними і негативними оцінками не виглядає надто суттєвою, тут також спостерігається зміна тенденції. У попередні два роки частка тих, хто схилявся до негативних оцінок результатів навчання під час війни, помітно переважала частку тих, хто дотримувався протилежної думки.
- Водночас лише 18,6% респондентів вважають, що сучасна українська освітня система забезпечує високу якість освіти. Близько половини опитаних (47,4%) оцінюють якість української освіти як середню і кожен п’ятий (20,8%) – як низьку.
- Українське суспільство загалом прихильно ставиться до освітніх реформ, проте рівень обізнаності щодо них залишається низьким.
- Українці в цілому налаштовані на реформи в освіті(62,5%). Хоча цього року частка тих, хто цілком або скоріше погоджуються з тим, що вітчизняна освіта потребує реформування, є найменшою від 2020 року, проте це зменшення не надто значне. З тим, що освіті потрібні реформи, нині не згоден лише один з десяти опитаних (9,9%), кожен четвертий (24,5%) вагається із відповіддю.
- У кричущий суперечності із загалом прихильним ставленням суспільства до освітніх реформ перебуває рівень обізнаності щодо них. Менше 27% респондентів вважають себе достатньо поінформованими про реформи, які плануються і здійснюються сьогодні в галузі освіти, понад 56% так не вважають. Протягом щонайменше 10 років суспільство продовжує фіксувати брак своєї обізнаності з питань освітніх реформ. Ця тенденція в громадській думці залишається напрочуд сталою і потребує підвищеної уваги та наполегливих зусиль з боку органів управління освітою.
- Почасти недостатньою поінформованістю респондентів можна пояснити й амбівалентну оцінку ними перебігу освітніх реформ. Близько третини опитаних (35,1%) оцінює хід реформування освіти цілком або скоріше позитивно, 27% – скоріше або зовсім негативно. Ще 33,6% вагаються з відповіддю. Варто зазначити, що такий розподіл думок з цього питання залишається більш-менш стабільним (з незначними коливаннями) протягом останнього десятиріччя.
- На особливу увагу заслуговує громадська думка з питань профілізації старшої школи, що, як відомо, розпочнеться 2027 року. Понад дві третини респондентів (67%) позитивно ставляться до профілізації, проте це ставлення має певні нюанси. Надання старшокласникам права обирати не лише профіль навчання, а й предмети та курси в межах профілю та поза профілем підтримують майже три чверті опитаних (74,2%). Так само схвально ставляться респонденти до можливості вибору старшокласником більш віддаленого ліцею, якщо там створено кращі умови та забезпечено підвезення (72,2%). Проте лише половині учасників опитування (49,8%) імпонує перспектива відокремлення академічних ліцеїв, у яких навчатимуться старшокласники, від 1-4 та
5-9 класів. А перспективу нормативного визначення мінімальної кількості учнів у ліцеї (не менше 100 осіб) позитивно оцінили лише 41,5%. Можна припустити, що прохолодніше ставлення до цієї складової реформи пов’язане із побоюванням, що невеликі громади перебуватимуть у зоні ризику закриття закладів освіти. - Цього року вперше за багаторічну історію спостережень частка прихильників упровадження 12-річного шкільного навчання (35,5%) майже зрівнялася із часткою його противників (37,2%). Це зрушення можна вважати без перебільшення знаковим, адже 12-річний термін навчання тривалий час залишався вкрай непопулярним. Наявне зрушення зумовлене ймовірно тим, що перспектива запровадження 12-річки набула невідворотного характеру, а також з тим, що вона у суспільній свідомості нарешті ув’язалася із профілізацією старшої школи, на потребі чого весь час наголошував Інститут соціальної та політичної психології НАПН України.
- На думку громадськості, освіта залишається інститутом з високими ризиками корупції, хоча сприймання цих ризиків є значною мірою суб’єктивним.
- Менше третини респондентів (27,3%) цілком або скоріше погодилися з тим, що завдяки заходам, які вживаються державою, нинішній рік став роком без корупції під час зарахування до закладів вищої освіти, і понад третину (37,7%) скоріше або зовсім із цим не погодилися. Такий розподіл думок щодо корупції в освіті залишається більш-менш стабільним упродовж щонайменше десяти останніх років і відображує, по-перше, значну консервативність громадської думки з питань корупції, а по-друге, вагомий вплив суб’єктивних чинників. Так, серед респондентів, у родинах яких є молоді люди, що цього року вступали до ЗВО і успішно вступили, половина (50%) погоджуються з тим, що корупції під часу вступу не було, 27,4% не погоджуються, ще 20,5% не мають сформованої думки з цього приводу. Однак серед тих, чиї родичі цього року вступали до ЗВО, але не вступили, лише 16,7% цілком або скоріше згодні з тим, що корупції під час зарахування до вишів не було, а переважна більшість (83,3%) пояснюють невдачу своїх близьких тим, що вступна кампанія пройшла нечесно.
- Громадяни загалом схвально оцінюють запроваджені МОН України підходи до організації цьогорічної вступної кампанії (54,9% респондентів по вибірці в цілому і майже 68% тих, у чиїх родинах були вступники). Негативні оцінки становлять, відповідно, 12,8% і 11,9%. Найвищою популярністю користується збільшення кількості бюджетних місць для спеціальностей, що мають ключове значення для відбудови країни та підтримки людського капіталу (медичні, освітні, технічні, інженерні спеціальності). Повністю або скоріше підтримали це збільшення 87,4% респондентів. При цьому понад половину респондентів (55,7%) повністю або скоріше схвалюють зменшення фінансування спеціальностей, якими, на думку МОН України, переповнений ринок праці (юриспруденція, менеджмент, економіка, журналістика тощо), не підтримує такої думки чверть опитаних (26,7%). Понад 80% опитаних загалом позитивно поставилися й до надання вступникам, що навчатимуться за контрактом, державних грантів, щоправда, кількість вступників, які розраховують на отримання гранта, порівняно з минулим роком зменшилася з 12,9% до 7,7%.
- Несформованою залишається громадська думка стосовно заходів, спрямованих проти тих, хто намагається отримати відстрочку від мобілізації шляхом вступу до ЗВО (бакалаврату, магістратури, аспірантури). Близько 15% опитаних вважають ці заходи недостатніми, близько 30% – достатніми, понад 26% – надмірними. І майже чверть респондентів (22,9%) вагаються з відповіддю.
- Баланс довіри до Міністерства освіти і науки України поліпшується, але залишається хистким.
- Нині частка респондентів, які цілком та скоріше довіряють МОН України (41,4%) лише трохи переважує частку тих, хто скоріше та зовсім не довіряють (37,1%). Однак серед педагогічних працівників позитивний баланс довіри до міністерства є значно виразнішим: частка освітян, які довіряють МОН України (59,7%), удвічі більша за частку тих, хто не довіряє (28,7%).
- Водночас очільнику міністерства поки що не вдалося поліпшити свій баланс суспільної довіри, який залишається від’ємним: 25,5% респондентів тією чи іншою мірою довіряють міністрові, 28,8% – тією чи іншою мірою не довіряють. Утім, серед освітян картина є більш позитивною: рівень довіри до Оксена Лісового (46%) помітно переважає рівень недовіри (32,2%).