З 1 по 12 серпня 2021 року Інститут соціальної та політичної психології НАПН України спільно з Асоціацією політичних психологів України провели чергове опитування громадської думки. Вибірка репрезентує доросле населення України віком від 18 років і старше. Опитування проводилося методом інтерв’ювання. Опитано 1200 респондентів у всіх регіонах України за винятком АР Крим, м. Севастополь і захоплених сепаратистами окремих районів Донецької та Луганської областей. Похибка вибірки становить 3,2%.
Ключові висновки:
- Унаслідок запровадженого навесні цього року локдауну близько третини працюючих громадян (31,4%) тимчасово не працювали. Повністю втратили робоче місце внаслідок локдауну майже 5% респондентів. Серед працюючих громадян трудився і далі у звичному режимі майже кожен третій опитаний (33,1%), 21,3% на період локдауну перейшли на дистанційний режим роботи, 5,8% працюють дистанційно й сьогодні.
- Незважаючи на значні матеріальні втрати українське суспільство залишається в цілому лояльним до карантинних та обмежувальних заходів, які запроваджуються в Україні у зв’язку з пандемією COVID-19. Третина респондентів (33,8%) вважають, що запровадження локдауну навесні 2021 року було загалом виправданим і дало змогу стримати поширення хвороби. Майже 13% відповіли, що ці заходи мали би бути ще жорсткішими. Лише кожен п’ятий опитаний (20,2%) оцінює локдаун як невиправдано жорсткий протиепідемічний захід, який завдав більше шкоди, ніж користі. Переважна більшість громадян (61%) нині готові поставитися з розумінням до можливого запровадження нового локдауну в разі погіршення епідеміологічної ситуації та дотримуватися передбачених ним карантинних заходів. І лише 14,6% заявили про намір ігнорувати локдаун. Чинити активний опір запровадженню локдауну нині схильні 8,3% респондентів.
- Поступово зменшується «питома вага» українців, яких більше лякають економічні наслідки карантину, ніж коронавірусна хвороба. Рік тому понад половину громадян (56,3%) були більше стурбовані перспективами згортання економічної діяльності та втрати доходу внаслідок карантинних заходів, а поширення хвороби як такої назвали основною загрозою менш ніж 20% респондентів. У 2021 році вже понад чверть опитаних (26,2%) вважають, що саме поширення коронавірусної хвороби може завдати більше шкоди, а опосередкованих економічних наслідків пандемії побоюються 44,1%.
- Водночас українське суспільство не демонструє високої дисциплінованості у дотриманні протиепідемічних заходів. Лише 22,1% респондентів зазначають, що мешканці їхнього міста (селища, села) завжди дотримуються маскового режиму в громадських місцях і транспорті, 16% – що обов’язково обробляють руки антисептиком після відвідування громадських місць, 10,1% – що уникають фізичних контактів з іншими людьми, 8,8% – що дотримуються півтора-двометрової дистанції, 6,6% – що обробляють антисептиком гаманець і гаджети. Істотно більше опитаних констатують цілковите недотримання їхніми земляками вимог щодо обробки рук антисептичними засобами (близько 30%), уникнення фізичних контактів (майже 38%), дотримання півтора-двометрової дистанції (42%), обробки антисептиком гаманця і гаджета після користування ними в громадських місцях (58,4%).
Розподіл відповідей на запитання “Якою мірою, на Вашу думку, дотримуються перелічених нижче медичних рекомендацій мешканці Вашого міста (селища, села)?” (у %)
| Ступінь дотримання | |||
| Рекомендації | дотримуються завжди | дотримуються частково | не дотримуються |
| носіння маски у громадських місцях та в транспорті | 22,1 | 61,4 | 16,5 |
| миття та обробка антисептиком рук після перебування в громадських місцях або у транспорті | 16,0 | 54,0 | 29,9 |
| уникнення фізичних контактів (рукостискань, обіймів тощо) з іншими людьми | 10,1 | 52,0 | 37,9 |
| перебування на півтора-двометровій дистанції від інших людей |
8,8 | 49,2 | 42,0 |
| обробка антисептиком гаманця і гаджета після користування ними в громадських місцях | 6,6 | 35,0 | 58,4 |
Одна з причин легковажного ставлення до запобіжних заходів полягає в тому, що лише 43,5% респондентів вважають, що такі заходи справді убезпечують людину від зараження (у 2020 році таких було 45,6%), а 34,1% мають сумніви щодо їхньої дієвості (у 2020 році – 28,2%).
- Загалом по Україні чверть респондентів (25,5%) не мають наміру вакцинуватися за жодних умов, а в південних областях таких майже половина (48,1%). При цьому більшість населення України визнає провідне значення масової вакцинації для подолання пандемії. Серед них 13,5% респондентів вважають, що вакцинація має бути обов’язковою для всіх громадян, 43,4% виступають за можливість вибору вакцинуватися чи ні. Прихильників обов’язкової вакцинації більше в центральних[1] областях України (20,2%), а на Півдні їх, навпаки, найменше (4,4%). Близько 15% громадян висловлюють побоювання, що вакцинація несе ризики для здоров’я більші, ніж сама хвороба (у південних областях таких респондентів 25,4%). Кожен десятий опитаний в Україні (10,2%) поділяє міфи про те, що вакцинацію ініціювали міжнародні корпорації задля власного збагачення і жодного впливу на поширення хвороби вона не має.
Розподіл відповідей на запитання “Яку з перелічених нижче точок зору щодо вакцинації від COVID-19 Ви поділяєте?” (у %, у регіональному розрізі)
|
У цілому в Україні |
Макрорегіони | ||||
| Західний | Центральний | Східний | Південний | ||
| вакцинація допоможе подолати пандемію, проте кожен має вирішувати сам за себе – вакцинуватися чи ні | 43,4 | 51,7 | 41,1 | 44,0 | 33,3 |
| вакцинація несе ризики для здоров’я більші, ніж сама хвороба | 15,1 | 13,2 | 10,4 | 18,9 | 25,2 |
| вакцинація – єдиний засіб подолання пандемії, тому має бути обов’язковою для всіх громадян | 13,5 | 10,2 | 20,2 | 10,6 | 4,4 |
| вакцинацію ініціювали міжнародні корпорації задля власного збагачення, жодного впливу на поширення хвороби вона не має | 10,2 | 9,4 | 10,0 | 10,3 | 11,9 |
| вакцинація є лише операцією прикриття, насправді замість вакцин людям вводять невідомі речовини чи пристрої, щоб контролювати їхню свідомість та поведінку | 5,7 | 6,0 | 4,6 | 7,1 | 5,2 |
| інше | 1,7 | 0,4 | 2,8 | 0,9 | 2,2 |
| важко відповісти | 10,5 | 9,1 | 10,9 | 8,3 | 17,8 |
[1] Розподіл областей за макрорегіонами: Західни1,7й (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області); Центральний (Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області, м. Київ); Східний (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська області);Південний (Миколаївська, Одеська, Херсонська області).