З 15 по 21 вересня 2020 року Інститут соціальної та політичної психології НАПН України спільно з Асоціацією політичних психологів України провели опитування «Проблеми освітньої галузі у дзеркалі громадської думки». Вибірка репрезентує доросле населення України віком від 18 років і старше. Опитування проводилося методом інтерв’ювання. Опитано 2000 респонденти у всіх регіонах України за винятком АР Крим, м. Севастополь і захоплених сепаратистами окремих районів Донецької та Луганської областей. Похибка вибірки становить 2,2%.
Ключові висновки:
-
Частка громадян, які в основному позитивно оцінюють стан готовності закладів освіти до навчального року, знизилася з 61,6% у 2019 році до 51,1% у 2020 році. При цьому найменше позитивних оцінок надають респонденти, в сім’ях яких немає учнів або студентів, – 35,3%. Громадяни, які мають дітей, онуків або інших родичів шкільного та студентського віку, майже вдвічі частіше (62,6%) оцінюють готовність закладів освіти до навчального року цілком або скоріше позитивно. Самі учні та студенти надають в основному позитивні оцінки у 58,6% випадків, працівники освіти – у 52,4%. У регіональному розрізі найбільш скептично налаштовані щодо готовності закладів освіти мешканці західних областей: частка цілком або скоріше негативних оцінок тут перевищує частку цілком або скоріше позитивних – 39,7% і 34,8% відповідно.
Відповіді респондентів свідчать про те, що у звичайному режимі навчання наразі організовано у 45,6% вишів, 58% закладів професійно-технічної освіти та майже 69% шкіл. Навчання повністю в дистанційній формі здійснюється, відповідно, в 11,4% вишів, 4% ЗПТО та 3,2% шкіл.
-
Під час запровадження карантинних заходів у березні-травні цього року навчання в онлайн-режимі було організоване у 48,7% шкіл, 46% ЗПТО та 57,4% вишів. У закладах професійно-технічної освіти досвід організації онлайн-навчання, вочевидь, був найменш вдалим: 30% респондентів, у сім’ях яких є учні ЗПТО, вважають, що онлайн-навчання більшою мірою було організоване, ніж не було, і 20% – більше не було, ніж було.
В основному позитивно результати навчання в онлайн-режимі в період карантину оцінюють 27,1% респондентів, в основному негативно – понад 55,7%. При цьому серед громадян, в сім’ях яких є школярі, частка позитивних оцінок ще менша (25,6%), а негативних – більша (58%). Серед респондентів, що мають родичів-студентів, частка позитивних оцінок становить 33,8%, негативних – 50%. Серед респондентів, у сім’ях яких є учні ЗПТО, – 34,7% та 46,9% відповідно.
-
Майже третина респондентів (31,8%), у сім’ях яких є учні та/або студенти, повідомляють, що вони лише частково забезпечені необхідними для повноцінної роботи та навчання у дистанційному режимі засобами (підключення до Інтернету, технічні пристрої тощо). Найгіршою є ситуація у західних областях, де про повне технічне забезпечення потреб дистанційного навчання повідомляє менше половини респондентів (47,9%), а майже чотири з десяти опитаних (39%) – забезпечені лише частково.
-
Понад 65% громадян зовсім або частково заперечують, що дистанційне навчання сприяє більшій дисциплінованості та самостійності дітей і юнацтва. Серед респондентів, у сім’ях яких є учні та/або студенти, цей показник ще вищий – майже 70%.
Лише кожен десятий респондент (10,5%) цілком або скоріше погоджується з тим, що в майбутньому всі заклади освіти мають перейти на дистанційну форму навчання. Не згодні з цим 72,2% респондентів по вибірці загалом і 78,5% тих, що мають у сім’ях учнів та/або студентів. При цьому фіксуються істотні регіональні відмінності щодо цього питання. Не заперечують проти переходу в майбутньому всіх закладів освіти на «дистанційку» 13,5% мешканців Західного регіону, а в Південному регіоні таких респондентів удвічі менше – 6,7%.
-
Половина респондентів (50,4%) цілком або скоріше погоджуються з тим, що дистанційне навчання руйнує психіку і соціальні навички дітей, а тому має бути повністю заборонене. Скоріше або зовсім не погоджуються з цим 27,3% опитаних. При цьому найбільше остраху дистанційне навчання викликає у мешканців південних областей, де частка тих, хто вбачає в «дистанційці» неабияку небезпеку для дітей, сягає майже 60%.