Марина Дворник, кандидат психологічних наук, гештальт-консультант, завідувач лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології НАПН України.
Поки наші знайомі у соцмережах нарцисично хизуватимуться, скільки корисних справ вони зробили за час карантину, у нас цілком закономірно зростатиме тривога та провина за власну неефективність. Саме ці почуття – вірний шлях до збільшення прокрастинації (або коронастинації, як її зараз заходилися називати зарубіжні психологи). Ніби сніжний ком, у нас накопичуватимуться необхідні завдання, а сама думка про те, що їх все одно потрібно виконувати, заганятиме у ступор і призводитиме до чергової компульсії безглуздого гортання стрічки новин. То що ж робити, аби перервати це заворожене коло?
?По-перше, ввести щоденні обов’язкові ритуали. У час глобальної невизначеності конче необхідним є пошук опори і контрольованості. Шляхом щоденно повторюваних дій ми можемо заспокоїти свою психіку запевненням: що б не сталося, завтра я точно прокинуся і … Тут вже обираймо свій улюблений вранішній ритуал: водні процедури, теплий напій, сніданок, розминка тощо. Звичайно, ритуали можуть бути не тільки ранковими. Але саме зранку після такого ритуалу матимемо більше ресурсу, аби виконати не найприємніше зі свого списку необхідного, нарешті «з’їсти свою жабу».
?По-друге, дотримуватися інформаційної гігієни. Звичайно, це дуже легко рекомендувати, але ж потреба бути в курсі новин, аби убезпечити себе, зазвичай перемагає, і ми хаотично переглядаємо все, що потрапить у поле зору, і «клюємо» на сенсаційні заголовки і свято віримо черговим рекомендаціям п’ятиюрідного дядька під грифом «абсолютно секретно». Тоді вже про які свої важливі справи йтиме мова? – треба ж невідкладно запасатися імбирем! Аби цього запобігти, обмежимо себе: підпишімося на 2-3 офіційні канали інформації, і оберімо до 10 персональних джерел від людей (рідних, знайомих, блогерів), яким довіряємо. А ще виокремлюймо спеціальний час для читання цих новин, зробімо його ще одним, скажімо, полуденним, ритуалом.
?По-третє, помірно планувати. На далеке майбутнє планувати зараз навряд чи доцільно, проте було б добре впорядкувати свої найближчі дні. Натхнення приходить під час дії, тому просто почнімо. Неділя, вечір, попереду новий тиждень: зорієнтуймося, що нам потрібно зробити. Звузьмо свої амбіції до п’яти головних справ на тиждень, не 50 і не 10, а 5 конкретних справ. А напередодні кожного дня визначаймо 3 основні завдання на день. Бажано записувати, аби така конкретизація дала змогу відчути самоефективність за рахунок звичайної статистики: заплановано-виконано.
?По-четверте, не цуратися азів тайм-менеджменту. Схема проста: (1) починаємо із найскладнішого, концентровано працюємо 40-45 хвилин, обмеживши фактори відволікання; (2) відпочиваємо 15 хвилин (чом би у цей час не подивитися смішні відео на улюбленій платформі або не зателефонувати рідним?); (3) працюємо ще 30-40 хвилин; (4) винагороджуємо себе за виконання завдання або його частини (смачненьким, покупкою, грою тощо); (5) виконуємо менш складні завдання; (6) ділимося успіхами та складнощами із тими, хто може підтримати.
?По-п’яте, легалізувати час на відпочинок. Попри те, що прокрастинація – це відтермінування, не будь-яке відтермінування – це прокрастинація. Якщо поставитися до сьогоднішніх обмежень з точки зору можливостей, можемо знайти багато ресурсу. Зокрема, відтермінувати те, що завжди робили для інших, і нарешті поставити на перше місце себе, дозволити собі полінуватися, сповільнитися або потанцювати під улюблені пісні. Так, аби точно розуміти: зараз я відпочиваю, і маю на це право, адже це запланована акція. Було б чудово, якби ми навіть записували цю активну пасивність у список справ. Якщо ж стосунки з планером не склалися – не біда, важливо тільки усвідомлювати свій нинішній стан: відсутність почуття провини говорить про те, що відпочинок справді легальний.
Якщо провина все ж нікуди не поділася, як опановувати її та інші негативні стани, дивіться у відео мого колеги Бориса Лазоренка: https://www.facebook.com/centerispp/videos/212139913441124/
Нехай наші карантинні дні складаються ефективно і з повагою до себе!