Здание Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України
Головна АдміністраціяСтруктурні підрозділи Партнери Контакти
Підсумки конкурсного відбору до аспірантури ІСПП НАПН України див. у розділі "Докторантура. Аспірантура" Запрошуємо Вас до участі у роботі  Всеукраїнської науково-практичної конференції  «Практична медіаосвіта: інноваційні стратегії розвитку»(див. розділ "Новини")      

 

Наукова діяльність
Докторантура, аспірантура
Результати опитувань
Послуги
Навчальні курси
Електронна бібліотека
Інтернет-конференція
Інтернет-тести
Контакти

Результати опитувань

Прес-реліз

Прес-конференція

“Фініш парламентських перегонів під акомпанемент війни
на Сході та стихійної люстрації”

22 жовтня 2014 року

Прес-реліз підготовлено за даними всеукраїнського опитування, проведеного 13–19 жовтня 2014 року Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України спільно з Асоціацією політичних психологів України. Опитування проводилося методом інтерв’ювання. Опитано
2000 респондентів у 152 населених пунктах (з них 71 – міські, 81 – сільські) усіх регіонів України за винятком АР Крим та територій, не контрольованих українською владою в Донецькій і Луганській областях. Похибка вибірки становить  3,2%.

Анкета, за якою проводилось опитування, містила п’ять тематичних блоків запитань: 1) електоральні наміри населення та їх мотивація; 2) передвиборна агітація і динаміка політичних симпатій; 3) анти­терористична операція і перемир’я на Донбасі; 4) закон про люстрацію
і самосуди над можновладцями; 5) загальна оцінка внутрішньополітичної ситуації та міжнародного становища України. Нижче наводяться найважливіші з отриманих даних, які в міру можливості порівнюються з попередніми “зрізами” відповідних моніторингових циклів.

 

Електоральні наміри населення та їх мотивація

      Порівняно з попереднім опитуванням, яке проводилося на старті виборчої кампанії (5–12 вересня), рівень очікуваної електоральної активності населення істотно не змінився. Мають твердий намір голосувати 40,7% громадян, ще 35,8% заявляють, що скоріше голосуватимуть, ніж не голосуватимуть (разом 76,5%). Так само, як і під час попереднього опитування, істотно різняться частки активного електорату в регіонах: якщо на Заході та в Центрі кількість тією чи іншою мірою схильних до участі в голосуванні  перевищує 83%, то на Сході та Півдні вона становить лише 66% і 70%, відповідно. Спостерігається також істотна залежність очікуваної активності на виборах од віку респондентів: що вони старші, то більше схильні голосувати.

      На тлі сталості тенденцій участі/неучасті в голосуванні впродовж виборчої кампанії відбувся певний перерозподіл електоральних симпатій між партіями-фаворитами парламентських перегонів. Так, більш чи менш помітно зменшилася кількість прихильників “Блоку Петра Порошенка”, Радикальної партії Олега Ляшка, “Громадянської позиції” Анатолія Гриценка, “Сильної України” Сергія Тігіпка, “Правого Сектора” (серед громадян, які тією чи іншою мірою схильні голосувати і визначилися з вибором, це зменшення становить 8,3%, 2,4%, 2,2%, 2,4%, 1,8%, відповідно). Натомість істотно більше симпатиків стало у “Народного фронту” (на 6,8%) та Об’єднання “Самопоміч” (на 5,5%). Простежуються також тенденції зростання, щоправда слабовиражені, числа прихильників ВО “Батьківщина”,  ВО “Свобода”, Комуністичної партії України. Крім того, значну частку електоральних симпатій перебрала на себе політична партія “Опозиційний блок”, якої не було у списку під час опитування 5–12 вересня. Слід також зауважити, що за період виборчої кампанії істотно зменшилася частка активного електорату, який не визначився з вибором (з майже 20% до 13%). Усе це спричинило певні зміни в конфігурації лідерів передвиборних змагань або й позбавило деякі політичні сили лідерського статусу.

Якби вибори відбувалися на момент опитування, 5-відсотковий бар’єр могли б упевнено подолати шість партій: “Блок Петра Порошенка” (23,2% активного електорату, що визначився з вибором), політична партія “Народний фронт” (14,9%), Радикальна партія Олега Ляшка (10,3%), політична партія “Опозиційний блок” (8,8%), Об’єднання “Самопоміч” (8,5%) і Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” (8,1%).  Балансують на грані прохідного бар’єру ВО “Свобода” (5,4%) і Компартія України (4,9%). З певними застереженнями можна говорити, що не втратили шансів подолати його також “Громадянська позиція” А. Гриценка (4,4%) та “Сильна Україна”
С. Тігіпка (3,9%). Решта партій набирають усі разом 7,7% голосів і не здатні скласти реальної конкуренції переліченим вище політичним силам.

      Незважаючи на часткову втрату свого електорату (його втрачено переважно на Сході), партія “Блок Петра Порошенка” зберігає лідерство в усіх інших регіонах: на Заході її прихильники становлять 18,8% загальної чисельності виборців, у Центрі – 20%, на Півдні – 17,4%. У Східному регіоні лідирує “Опозиційний блок” (15%), і саме тут в основному локалізовано електорат цієї партії.  “Народний фронт” вийшов на друге місце в Західному і Центральному регіонах – 13,9% і 11, 4%, відповідно. На Півдні друге місце зберігає за собою “Сильна Україна” (7,2%), на Сході його посідає “Блок Петра Порошенка” (10,9%). Електорат “Самопомочі” локалізується переважно на Заході, де вона утримує третє місце (з результатом 11,6% загальної чисельності виборців регіону). У Західному і Центральному регіонах виборці також порівняно частіше схильні голосувати за Радикальну партію, “Батьківщину” та “Свободу”, а в Південному та Східному – за Комуністичну партію.

      Має місце певна залежність електоральних симпатій громадян від їхнього віку та освітнього рівня. Так, з підвищенням віку посилюється схильність респондентів обирати “Блок Петра Порошенка”, “Опозиційний блок”, ВО “Батьківщина” та Компартію України, а частка молоді (віком 18–29 років) найбільшою є в електораті Радикальної партії Олега Ляшка (що з огляду на порівняно нижчу електоральну активність молодих виборців навряд чи дає цій політичній силі незаперечні переваги). Чим вищий освітній рівень опитаних, тим частіше вони виявляють готовність голосувати за “Блок Петра Порошенка”, “Народний фронт” та “Самопоміч”, і навпаки, зі зниженням освітнього рівня позитивно корелює вибір Комуністичної та Радикальної партій і, як не дивно, ВО “Батьківщина”. Інших виразних тенденцій впливу вікового та освітнього чинників на політичну позицію респондентів не зафіксовано.

      Свій вибір тієї чи іншої партії громадяни здебільшого вмотивовують такими міркуваннями та аргументами: “цю партію очолює політик, якому я довіряю” (29,2%); “приваблюють особисті якості кандидатів від цієї партії” (26,7%); “ця партія виражає й захищає інтереси таких людей, як я” (25,1%); “ця партія обстоює ідеологію, політичні погляди, які я поділяю” (24,9%); “ця партія  наведе порядок” (23,4%). Водночас доволі часто виборці голосують за певну партію і тому, що вона в їхньому уявленні є “найменшим злом” (22,4%) та має “добрі шанси на обрання” (21,3%). Значно меншу роль відіграє так звана негативна мотивація голосування: “ця партія виступає проти нинішньої влади” – 9,5%; “хочу, щоб не перемогла якась інша партія” – 7,8%.

      Найчастіше мотивами довіри до лідера партії та її добрих шансів на перемогу керуються прихильники “Блоку Петра Порошенка” (у даному разі опитані, очевидно, мають на увазі не номінального лідера, а Президента України, ім’ям якого названо партію); мотивами привабливості особистісних рис кандидатів та “найменшого зла” – прихильники “Самопомочі”; мотивами захисту партією власних інтересів виборця та наведення порядку – прихильники Радикальної партії Олега Ляшка. Натомість у симпатиків  “Опозиційного блоку” переважає негативна мотивація: понад половину з них  голосують за цей блок тому, що він “виступає проти нинішньої влади”. Варто також зазначити, що порівняно  з кампанією 2007 року, коли теж відбувалися позачергові вибори до Верховної Ради, у структурі електоральної мотивації громадян сталися певні зміни, які, проте, не піддаються однозначній оцінці. Так, значно посилився мотив особистої привабливості кандидатів і водночас відійшов далеко на другий план такий важливий чинник осмисленого вибору  тієї чи іншої політичної сили, як оцінка її попередньої діяльності. Позитивна оцінка попередньої діяльності партії нині є суттєвою здебільшого лише для тих, хто голосує за “Батьківщину” (29,9%) і “Народний фронт” (23,4%).

Що ж стосується мотивів неучасті у виборах (так званого абсентеїзму виборців), то серед них сьогодні домінує такий: “у списку немає партій, за які варто було б голосувати” (33,4% проти 14,1% у 2007 році!). Водночас мотив нечесності виборів, який  виразно переважав сім років тому (41%), тепер видається суттєвим лише для 29% абсентеїстів. Іншими словами, більшість тих, хто “голосує ногами”, роблять це не через те, що бояться спотворення результатів їхнього волевиявлення, а тому,  що не бачать партій, гідних  обрання.   

 

Передвиборна агітація і динаміка політичних симпатій

      Переважна більшість опитаних переконана, що вітчизняні телеканали загалом об’єктивно та неупереджено висвітлюють перебіг кампанії з виборів до Верховної Ради. Тих, хто із цим не згоден, не більше 20%.   В об’єктивність російських телеканалів вірить лише 3,3% опитаних. Найбільш об’єктивним вітчизняним телеканалом респонденти вважають “1+1” (38%), далі йдуть  Інтер (26,5%)  та 5-й канал ( 24,9%), ще далі – СТБ (16,9%), ТРК “Україна” (14,8%), ICTV (13,9%), Перший національний (12,8%), Новий канал (8,8%).

      Привертає увагу те, що жителі Сходу вище оцінюють об’єктивність українських, а не російських телеканалів. Якщо висвітлення перебігу кампанії з виборів до Верховної Ради російськими телеканалами вважають об’єктивним 6% респондентів у цьому макрорегіоні, то телеканалами Інтер – 29,4%, ТРК “Україна” – 24,5%, “1+1” – 21,6%. Утім, слід зауважити, що частина мешканців Сходу є дезорієнтованою – не вірять в об’єктивність жодного телеканалу 24,2% опитаних, не змогли назвати об’єктивні канали 18,7%.

      Серед респондентів, які визнають, що на них справляє певний вплив політична реклама, 15% зазначають, що вона спонукає докладати більше зусиль для підтримки “своєї” партії чи “свого” кандидата,  10,3%  – що допомагає вибрати “прохідну” партію чи кандидата. Найчастіше політична реклама стимулює підтримувати “свої” партії та “своїх” кандидатів мешканців  Сходу і  Заходу (відповідно 19% та 15,9%) і дещо менше – жителів Центру та Півдня (відповідно 12,5% і 9,3%).  А от вибрати “прохідну” партію чи кандидата реклама найчастіше допомагає мешканцям Центру, де це визнали 16,8% опитаних. Заперечують вплив політичної реклами на свій електоральний вибір загалом 57,2% респондентів. Найбільше переконаних у цьому серед мешканців Південного регіону (71,6%), найменше їх у Центральному регіоні (52,9%).

      Розподіл відповідей на відкрите запитання “Рекламу  яких  політичних партій Ви можете пригадати?” засвідчує, що найміцніше в пам’ять респондентів укарбовано Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”. Заявили, що пригадують її рекламу, 42,3% опитаних. Рекламу партій “Блок Петра Порошенка”, “Народний фронт” та Радикальної партії Олега Ляшка запам’ятала приблизно однакова кількість виборців – 35,1%, 31,9% і 29,2%, відповідно. До числа партій, чию рекламу пригадують понад 5 % виборців, належать також “Сильна “Україна” (22%), “Опозиційний блок” (18,7%), ВО “Свобода” (11,4%), Об’єднання “Самопоміч” (10,1%), Компартія України (8,4%). Найбільше респондентів, які пам’ятають рекламу тих чи тих політичних партій, серед жителів Сходу: рекламні повідомлення одночасно кількох партій тут пригадує майже кожний третій, тоді як на Заході і в Центрі – кожен п’ятий, а на Півдні – кожен сьомий учасник опитування. Рекламу “Батьківщини” пам’ятає понад 61% респондентів Східного регіону, при цьому понад третину з них – рекламні месиджі Радикальної партії (45,4%), “Блоку Петра Порошенка” (43,8%), “Народного фронту” (41,1%), “Опозиційного блоку” (41,1%), “Сильної України” (36,1%).

      Серед усіх учасників парламентських перегонів є лише три партії, чия реклама виборцям скоріше подобається, ніж дратує, а саме: Об’єднання “Самопоміч” (баланс +6,5%), “Блок  Петра Порошенка” (баланс +6,3%), “Народний фронт” (баланс +4,3%). Утім, якщо реклама “Блоку Петра Порошенка” та Об’єднання “Самопоміч” скоріше подобається, ніж дратує в усіх без винятку регіонах України, то реклама “Народного фронту” так сприймається лише на Заході, в Центрі та на Сході, а от мешканців Південного регіону вона скоріше дратує, ніж подобається (баланс - 4,6%).

До числа партій, чия реклама характеризується найгіршим балансом реакцій “подобається/не подобається”, належать: Комуністична партія
(-12%), “Сильна Україна” (-11,9%), “Опозиційний блок” (-11,4%), Радикальна партія (-8,4%), “Батьківщина” (-8%).

      Частка виборців, які вважають, що не змінювали свого ставлення до політичних партій упродовж парламентських перегонів, становить близько 47%. Тих,  у кого таке ставлення змінювалось істотно,  14,3%; змінювалося, але неістотно, 26,2%. Про незмінність власних політичних преференцій заявили:  на Півдні  – 61%, на Сході – 53%, на Заході і в Центрі – понад 41% респондентів.

      Зіставлення кількості тих, чиє ставлення до певної партії поліпшилося, з чисельністю тих, у кого воно погіршилося, засвідчує, що протягом виборчої кампанії найбільш потужно набирали очки дві партії: Об’єднання “Самопоміч” (баланс +9%) та “Народний фронт” (баланс +7,5%). Набагато меншою мірою вдалося зберегти позитивний баланс “Блокові  Петра Порошенка” та “Громадянській позиції” А. Гриценка  (+1,3% і +1%,  відповідно). До партій, ставлення до яких протягом виборів скоріше погіршувалося, ніж поліпшувалося, належать передусім: Радикальна партія (баланс -8,3%),  КПУ (баланс -6,5%), “Батьківщина” (баланс -4,9%), “Сильна Україна” (баланс -4,2%).

      Єдиною партію, ставлення до якої протягом виборчої кампанії у всіх регіонах скоріше поліпшувалося, ніж погіршувалось, є Об’єднання “Самопоміч”. “Народний фронт”, попри в цілому позитивну динаміку ставлення до нього в більшості регіонів, на Півдні скоріше втрачав очки, ніж набував (баланс -2,9%).

 

Антитерористична операція і перемир’я на Донбасі

      Організаторів опитування цікавило реагування громадян на прийняття Верховною Радою України законів, спрямованих на нормалізацію ситуації на Донбасі.               Насамперед впадає в око низький рівень обізнаності з ними. Сумарна кількість тих, кому важко відповісти та хто нічого не знає про ці закони, сягає понад 40%, тобто майже половина населення або не чула про ці законодавчі акти, або не знає їхнього змісту.

Закон “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей” в цілому по виборці скоріше схвалюють 30,2%, скоріше не схвалюють 24,3% опитаних. Найбільша полярність оцінок спостерігається між Західним регіоном (схвалюють 25,6%, не схвалюють 29,5%) і Донбасом (відповідно 39,6% та 15,5%). Із Законом “Про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей” ситуація протилежна: тих, хто його скоріше схвалює, менше (27%), хто скоріше не схвалює, – більше (32,2%). Тут з Донбасом (схвалюють 39,6%, не схвалюють 18,4%)  найдужче контрастує Центральний регіон (відповідно 18,1% та 42,5%).

      Доволі скептично громадяни оцінюють досягнуті в  Мінську домовленості між Україною, Росією та самопроголошеними ДНР і ЛНР. Першим кроком до надійного і тривкого миру вважають їх 28,5% опитаних, що чи не вдвічі менше, ніж тих (41,6%), на чию думку “ці домовленості не виконуються і нічого не дали – подальша війна з Росією неминуча” (на Донбасі співвідношення оцінок дзеркально протилежне – 45,3% і 25,3%, відповідно). Утім, попри загалом скептичну оцінку Мінських домовленостей, 45,4% респондентів погоджуються, що в результаті  перемир’я на Донбасі наша дер­жава отримала стратегічний виграш – це дасть змогу зміцнити українську армію.

      Понад половину громадян згодні також із низкою суджень, що домінують у вітчизняному інформаційному просторі впродовж виборчої кампанії, а саме: “На Донбасі Україна веде народну війну проти окупантів” (52,3%); “Героїзм українських воїнів зірвав загарбницькі плани Путіна, який не чекав такого спротиву” (62,3%); “Ми довели, що ми сильна нація, європейська держава – тепер повинні захистити свої здобутки” (59,3%). Водночас, на думку 66,5% респондентів, “Україні потрібен мир, але не будь-якою ціною”. При цьому зафіксовано досить високий ступінь згоди з критичними твердженнями, які висловлюються в ЗМІ з приводу подій на Донбасі, керівництва антитерористичною операцією. З твердженням “Наша армія воює вже не завдяки, а часто всупереч безглуздим наказам і рішенням своїх генералів” згодні 59,6%, не згодні 12,4%,  не визначилися  28%.

Громадяни України чекають від влади рішучих дій щодо наведення порядку у військовій сфері, покладаючи за це особисту відповідальність на главу держави. Так, 58,5% згодні з тим, що “не покаравши нікого із злочинців у погонах і без погонів, президент Порошенко тим самим узяв на себе всю відповідальність за поразки українського війська на Донбасі” (не згодні 14,7%,  не визначилися 26,9%).

      Різко поляризованою за регіональною ознакою є громадська думка з приводу твердження “Нинішня українська влада розв’язала на Донбасі нікому не потрібну війну” – одного з основних передвиборних месиджів “Опозиційного блоку”. Із цим твердженням у Західному і Центральному регіонах згодні відповідно 19,8% і 22,2%, не згодні 58,3% і 57,1%. А на Сході та Півдні, навпаки, його поділяють 44,1% і 45,4%, не поділяють 37,1% і 35,7%.

 

Закон про люстрацію і самосуди над можновладцями

      Більшість громадян України підтримує заходи, спрямовані на боротьбу з корупцією та соціальною безвідповідальністю представників політичної еліти. Нещодавно прийнятий Верховною Радою Закон  “Про очищення влади” скоріше схвалюють 63,8%, скоріше не схвалюють 10,2% (не визначилися з відповіддю 18,5%, ще 7,5%  обрали відповідь “нічого не знаю про цей закон”).

Проте, на жаль, значною популярністю користуються й неправові “методи” люстрації – самосуди над можновладцями. Кожен п’ятий з опитаних (21,8%) на запитання “Як Ви оцінюєте останні громадянські акції, під час яких державних чиновників та народних депутатів викидали у сміттєві баки?” дав відповідь “однозначно позитивно”. Разом з тими, хто оцінює люстрацію за допомогою сміттєвих баків скоріше позитивно, ніж негативно (22,8%), це становить сумарно 44,6%. Тією чи іншою мірою негативно ставляться до таких “методів” 38,9% респондентів.  

      Серед тих, хто підтримує акції самосуду, найбільше прихильників партій, які виголошують радикальні гасла або лідери яких не асоціюються з корумпованістю попереднього режиму: Радикальної партії Олега Ляшка (71,7%), ВО “Свобода” (69,8%)  та політичної партії “Об’єднання “Самопоміч” (52,5%). Серед тих, хто не підтримує, переважають прихильники “Опозиційного блоку” (74%), чимало членів якого були так чи інакше пов’язані з Партією регіонів. Ця ж тенденція спостерігається і в регіональному розподілі відповідей: у Східному регіоні, базовому для колишніх членів Партії регіонів, більшість респондентів (53,3%) ставиться до люстрації за допомогою сміттєвих баків негативно. Натомість в інших регіонах більш чи менш виразно домінує позитивне ставлення до самосудів: Захід – 55,8%, Центр – 47,6%, Південь – 43,5%. Негативно ставляться до них на Заході 27,2%, у Центрі – 34,6%, на Півдні –
39,1 % респондентів.

Загальна оцінка внутрішньополітичної ситуації та  міжнародного становища України

      Частка громадян, які тією чи іншою мірою впевнені, що події в Україні розвиваються в  правильному напрямі (32,2%), загалом є дещо меншою, ніж тих, хто вважає, що їх розвиток відбувається в неправильному напрямі (38,3%). Проте порівняно з опитуванням, яке проводилось у березні ц. р., спостерігається певна позитивна динаміка: тоді співвідношення відповідей щодо правильного/неправильного розвитку подій становило 25,6%  до 45%. Кількість тих, хто не визначився, практично не змінилася – приблизно 29%.

      Позитивна динаміка простежується і при зіставленні розподілів відповідей на запитання “Які почуття Ви переживаєте, думаючи про майбутнє країни?”. Так, у березні почуття надії переживали 36,9%, нині – 41,5%; оптимізму – відповідно 12,6% і 15,4%; упевненості в майбутньому – відповідно 7% і 10,3%. Водночас дещо менше стало тих, хто, думаючи про майбутнє, відчуває  тривогу:  51% проти 46% у березні. Із зрозумілих причин на Донбасі найменше опитаних, які сприймають майбутнє з надією (25,1%), і найбільше тих, хто відчуває страх (41%).  Природним є й те, що дивиться в майбутнє з найбільшою надією та оптимізмом і найменше відчуває тривогу та страх молодь.

      Сам за себе говорить  розподіл відповідей на запитання “На Вашу думку, хто насамперед несе відповідальність за ту ситуацію, яка нині склалася в Україні?” (у %):

 

По вибірці
в цілому

Макрорегіони

Захід­ний

Центра­ль­ний

Схід­ний
(з Донба­сом)

Донбас

Півде­н­ний

старе керівництво країни на чолі
з В. Януковичем

50,4

52,7

53,5

42,7

35,6

57,3

нове керівництво країни на чолі
з П. Порошенком

37,8

23,7

37,5

47,7

49,2

43,7

Російська Федерація

42,4

57,8

40,7

34,3

19,6

35,0

країни Європейського  Союзу та США

8,1

8,0

6,5

9,1

9,5

10,7

самі громадяни України

13,2

15,9

14,6

9,9

8,5

11,7

місцева влада

6,5

10,0

6,5

2,5

2,8

9,7

інший

1,8

1,2

2,7

1,2

1,9

1,5

важко відповісти

7,5

3,5

5,3

12,9

16,7

8,3

 

       У цілому по вибірці співвідношення тих, хто згоден/незгоден, що ЄС та США повинні допомагати Україні більш активно, залишається практично незмінним з травня ц. р. і становить відповідно 63,4% і 18,6%. При цьому 43,6% опитаних вважають, що Європа та США залишили нас сам на сам з агресором (31,9% із цим не згодні; 20,9% не визначились; 3,6% заявили, що їм це байдуже). Отож закономірно, що майже 40% опитаних вважають: за ситуації, яка складається, Україна має відновити свій ядерний потенціал з метою забезпечення власного суверенітету і територіальної цілісності (не погоджуються із цим 34%, іншої думки дотримуються 2%, не визначилися 24%).

 

Детальніше з результатами опитування можна ознайомитися на сайті Інституту соціальної та політичної психології НАПН України  http://ispp.org.ua/  (розділ “Електронна бібліотека” http://ispp.org.ua /biblioteka.htm Інформаційні бюлетені” http://ispp.org.ua/bibl_6.htm).

Додаток

Розподіл відповідей на запитання “За яку з перелічених нижче політичних сил Ви проголосували б найближчої неділі на виборах до Верховної Ради України?” (у%)

 

По вибірці
в цілому

Серед тих, хто має намір взяти участь
у голосуванні
(однознач­но так + скоріше так)

Серед тих, хто має намір взяти участь
у голосуванні 
і визначився
з вибором

Вересень
2014 р.

Жовтень
2014 р.

Вересень
2014 р.

Жовтень
2014 р.

Вересень
2014 р.

Жовтень
2014 р.

Партія “Блок Петра
Порошенка”

19,5

16,6

25,4

20,2

31,5

23,2

Політична партія “Народний фронт”

5,0

10,6

6,5

12,9

8,1

14,9

Радикальна партія Олега Ляшка

8,6

7,9

10,2

9,0

12,7

10,3

Політична партія “Опозиційний блок”

не було
у списку

6,6

не було
у списку

7,7

не було
у списку

8,8

Політична партія  “Об’єднання “Самопомiч”

2,0

5,8

2,4

7,4

3,0

8,5

Політична партія Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”

5,0

5,8

6,3

7,0

7,9

8,1

Політична партія  Всеукраїнське об’єднання “Свобода” 

2,8

3,7

3,7

4,7

4,6

5,4

Комуністична партія України

3,3

3,5

3,4

4,3

4,2

4,9

Політична партія “Громадянська позицiя (Анатолій Гриценко)  

4,3

3,2

5,3

3,9

6,6

4,4

Партія Сергія Тігіпка  “Сильна Україна”

4,2

3,3

5,1

3,4

6,3

3,9

Політична партія  “Правий Сектор”  

2,6

1,5

3,3

2,0

4,1

2,3

Політична партія “Всеукраїнське аграрне об’єднання “Заступ”

не було
у списку

1,0

не було
у списку

1,2

не було
у списку

1,4

Політична партія “Інтернет партія України”

не було
у списку

0,5

не було
у списку

0,7

не було
у списку

0,8

Партія “Солідарність жінок України”

не було
у списку

0,5

не було
у списку

0,6

не було
у списку

0,7

Політична партія “5.10”

не було
у списку

0,3

не було
у списку

0,4

не було
у списку

0,5

Політична партія “Єдина Країна”

не було
у списку

0,3

не було
у списку

0,4

не було
у списку

0,5

інша партія

1,8

1,4

1,5


ще не знаю, вагаюся з вибором

22,5

16,3

19,5

12,9

не пішов би на вибори

12,5

11,0

 

Примітки.  1. У таблиці не відображено показники партій, які набирають менше 0,5% голосів.

2. У пропонованому респондентам переліку партій біля кожної з них у дужках зазначалися прізвища перших 5-ти кандидатів виборчого списку партії.

3. У колонках з даними опитування, проведеного у вересні 2014 р., сума становить менше 100%, оскільки певна частка відповідей припала на партії, які відмовилися від участі в передвиборних перегонах.

У розділі "Електронна бібліотека - Інформаційні бюлетені" представлено дані всеукраїнського репрезентативного опитування 13-19 жовтня 2014 р. "Громадська думка і суспільні настрої напередодні парламентських виборів"



Інші результати опитувань Інституту соціальної та політичної психології представлено у розділі "Електронна бібліотека - Інформаційні бюлетені"

 


 

Події
Головна подія
2016 р.
2015 р.
2014 р.
2013 р.
2012 р.
2011 р.
2010 р.
2009 р.
2008 р.
Новини
 
Видання Інституту
Розробка сайту: BUNKE.com.ua
Дизайн: Золотарева Виктория
© Всі права належать Інституту соціальної та політичної психології АПН України