Стратегія розвитку

 

СХВАЛЕНО
Зборами колективу
Інституту соціальної та політичної
психології НАПН України
27 лютого 2020 р.

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ
ІНСТИТУТУ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ 
ДО 2027 РОКУ

Діє разом зі змінами, внесеними вченою радою Інституту соціальної та політичної психології НАПН України (протокол №3 від 27.02.2025)

ПЕРЕДМОВА

У центрі уваги сучасної цивілізації перебуває розвиток людини, який є водночас і найважливішим критерієм стану суспільства, і головним важелем подальшого суспільного поступу. Зумовлено це перш за все переходом людства до інноваційного типу прогресу, глобалізацією та демократизацією суспільного життя і, водночас, загостренням загроз глобальній та національній безпеці різного характеру.
При розробленні Стратегії розвитку Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України враховано укази Президента України «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року», «Про вдосконалення вищої освіти в Україні», «Питання Національної ради з відновлення України від наслідків війни», План відновлення України, закони України «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності», постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національної економічної стратегії на період до 2030 року», розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року», «Про схвалення Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 рр.», «Про затвердження національного плану щодо відкритої науки», інші нормативно-правові акти у сфері освіти і науки.
Забезпечення тривалого опору та протидії зовнішній воєнній та інформаційній агресії, інші нагальні завдання зміцнення національної безпеки, модернізація соціально-економічної, політичної, гуманітарної та інших сфер суспільного життя, євроінтеграційний курс держави об’єктивно зумовлюють зростання важливості психологічного супроводу процесів, які відбуваються в українському суспільстві. Це, зі свого боку, вимагає випереджального розвитку та підвищення результативності психологічної науки, передусім дисциплін соціально-психологічного профілю.
Дедалі більше зростає роль цих дисциплін у науковому забезпеченні реформування освіти протягом життя, примноженні людського потенціалу, розвитку системи охорони психічного здоров’я, нарощуванні зусиль держави та громадськості, спрямованих на консолідацію українського суспільства. Соціально- і політикопсихологічні дослідження мають безпосереднє практичне значення, забезпечуючи конструктивний вплив на стан суспільної свідомості, подолання наслідків колективних травм, залагоджування соціальних конфліктів, розвиток колективної резильєнтності, реабілітацію постраждалих унаслідок воєнних дій громадян України. Істотним чинником зростання ролі соціальної психології та пов’язаних з нею наукових дисциплін є також світова тенденція глобалізації, що зумовлює потребу глибокого пізнання закономірностей цивілізаційного поступу людства, взаємодії країн і народів, міжнаціонального порозуміння.
Соціально- і політикопсихологічна проблематика охоплює сутнісне ядро трансформацій, які відбуваються в країні на тлі глобальних викликів, що постали перед людством. Психологізація освіти і підвищення психологічної компетентності громадян є важливим ресурсом ефективного здійснення реформ, що забезпечуватимуть розвиток країни, сприятимуть досягненню миру і соціальної справедливості, дотриманню прав людини та реалізації цілей сталого зростання.
У розв’язанні низки ключових проблем модернізації освітньої діяльності важливу роль відіграють знання про соціально-психологічні механізми та ключові процеси, системотвірні соціально-психологічні чинники, способи використання соціально- і політико-психологічних ресурсів вирішення практичних завдань. Постала необхідність оновлення психологічних концепцій розвитку сучасної дитини, яка соціалізується в інформаційно насиченому і кіберопосередкованому середовищі. Соціально-психологічне знання відіграє ключову роль у здійсненні толерантної педагогіки в суб’єктно-вчинковій парадигмі.
Конкуренція в умовах глобального простору вимагає психологічної перебудови картини світу людини, її уявлень про себе і репрезентацій світу, особливо у молоді, що готується до активної участі в громадському житті.
Сучасна система цінностей і українська ідентичність у своєму становленні потребують доказового соціально-психологічного знання, що базуватиметься на фундаментальних наукових дослідженнях. Соціально-психологічне і політико-психологічне забезпечення суттєвих змін в освіті України – головний напрям наукових досліджень, що сприятиме прогресу суспільства в цілому.
Інститут соціальної та політичної психології (далі – Інститут) відіграє в системі Національної академії педагогічних наук України провідну роль щодо формування лідерського бачення мети і шляхів соціально-психологічного супроводу трансформаційних процесів у суспільстві та освіті.
Значущість діяльності Інституту зростає в умовах потреби у комплексному психологічному супроводі національного спротиву російській агресії, повоєнного відновлення суспільства та держави, а також процесів європейської та євроатлантичної інтеграції України. Особливо актуальною стає протидія внутрішнім суперечностям і соціальній конфліктності, що посилюються через травматичні наслідки війни, різний досвід її переживання та зростання соціальної нерівності. Використання доказових знань і кращих світових та вітчизняних практик, апробованих на експериментальних майданчиках, є ключовим для ефективного розв’язання цих викликів.

 

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ІНСТИТУТУ

Інститут соціальної та політичної психології НАПН України створено 14 жовтня 1996 року за рішенням Президії АПН України (протокол № 1–7/11–90) шляхом реорганізації Науково-практичного центру політичної психології (дата організації Центру – 26 січня 1994 р.). Інститут має статус юридичної особи державної форми власності, до видів його діяльності належать дослідження та аналітично-експертна діяльність у галузі гуманітарних і суспільних наук, дослідження ринку та вивчення громадської думки (Довідка 15650/04 з Державного реєстру підприємств та організацій України). Є колективним членом Товариства психологів України, Асоціації політичних психологів України, Соціологічної асоціації України.
Основні стратегічні пріоритети діяльності Інституту визначаються потребами підвищення результативності наукової діяльності в умовах суспільних трансформацій та реформування освіти.
Головний напрям діяльності установи – фундаментальні та прикладні наукові дослідження, які охоплюють таку основну тематику:

  • теоретико-методологічні засади соціальної та політичної психології;
  • комплексний аналіз соціальної ситуації особистісного та громадянського розвитку дітей і молоді;
  • психологічні засади вивчення і формування громадської думки з питань реформування суспільства та освіти, розвитку освітніх комунікацій;
  • психологічні механізми соціалізації особистості, підвищення її соціально-адаптаційних можливостей, особистісного зростання;
  • проблеми групової динаміки, міжособових та міжгрупових стосунків;
  • стан, закономірності й тенденції розвитку масової свідомості та поведінки;
  • соціально-психологічні чинники становлення і трансформації політико-правової свідомості;
  • соціально-психологічні умови та чинники участі особистості в політичному житті, підготовки молоді до свідомого політичного вибору;
  • проблеми психології влади і політичного лідерства;
  • соціально-психологічні аспекти масової комунікації, організації медіаосвіти молоді, формування у неї психологічної стійкості до соціально шкідливої інформації;
  • технології соціально-психологічного консультування і прогнозування суспільно-політичних процесів та впливу на їх перебіг;
  • соціально-психологічні аспекти розвитку сім’ї.

Основні напрями науково-дослідної роботи Інституту відповідають законодавчо визначеним пріоритетам інноваційної діяльності та спрямовані на забезпечення національної безпеки і безпеки людини, економічних і соціальних потреб суспільства у високій якості життя, високотехнологічній конкурентоспроможній економіці, протидії кліматичним та епідемічним загрозам, у високоякісних послугах, збільшенні експортного потенціалу держави, розвитку її людського капіталу.

1.1. Місце Інституту серед інших наукових установ
Інститут соціальної та політичної психології посідає унікальне місце в системі установ Національної академії педагогічних наук України як єдина в країні і на всьому пострадянському просторі наукова установа такого профілю. Інститут здійснює фундаментальні та прикладні дослідження світового рівня в галузях, що відповідають його назві, зберігає й розвиває відповідні наукові школи і традиції. Універсальність та актуальність змісту і спрямованості наукової діяльності Інституту засвідчують:

  • відродження історії становлення соціально-психологічної думки в Україні у хронологічних межах XVI – XX століть, реконструкція траєкторій її розвитку в широкому світовому контексті;
  • обґрунтування нової для вітчизняної і світової науки концепції соціально-психологічного мислення;
  • визначальний внесок у започаткування та розвиток в Україні медіаосвітнього і арттерапевтичного рухів;
  • утвердження заснованого на вітчизняних наукових традиціях суб’єктно-вчинкового підходу як парадигми психологічного пізнання і принципу організації освітнього процесу;
  • розроблення наукової проблематики:
    • життєвого світу і психологічної безпеки людини в умовах суспільних змін;
    • громадського потенціалу підтримки суспільних та освітніх реформ;
    • налагодження в суспільстві соціального діалогу та зниження соціальної напруженості;
    • психологічних засад розширення сфери вживання української мови в державному і суспільному житті;
    • відновлення психологічного здоров’я осіб і соціальних груп, що зазнали травматичного впливу;
    • підвищення психологічної готовності системи освіти до реагування на надзвичайні ситуації природного, техногенного і соціального походження;
    • психологічної просвіти населення як засобу реагування на актуальні суспільно-політичні виклики;
    • медіапсихологічного супроводу цифрової трансформації суспільства і освіти;
    • взаємодії стейкхолдерів освіти в умовах освітньої реформи.
  • дослідження інформаційних складників освітнього простору, динаміки психоемоційного стану учасників освітнього процесу на деокупованих територіях України.

Інститут має багаторічний (від часу свого створення) досвід і належний організаційний ресурс (власну мережу інтерв’юерів) для вивчення громадської думки щодо актуальних проблем українського суспільства та освіти. При цьому він є наразі в Україні єдиним науковим центром, який не лише вивчає громадську думку, а й розробляє наукову тематику з питань її цілеспрямованого формування, консолідації та корекції.

1.2. Наукова, освітня, економічна, соціальна і культурна  роль установи

Наукова роль

  • Відродження історії становлення і розвитку соціально-психологічної думки в Україні.
  • Розвиток соціальної та політичної психології як наукових дисциплін і сфери соціальної практики.
  • Розроблення теорії і методології соціальної та політичної психології.
  • Проведення фундаментальних та прикладних емпіричних досліджень найбільш актуальних суспільних проблем.
  • Здійснення наукового керівництва всеукраїнськими експериментами для апробації нових методів діагностики і корекції соціальних та політичних процесів і явищ.
  • Формування чітких критеріїв розрізнення наукового, позанаукового і антинаукового знання у площині соціальної та політичної психології.
  • Розвиток нових галузей соціально-психологічного знання.
  • Сприяння зростанню авторитетності соціогуманітарної науки в суспільстві, розширенню зони її соціальної релевантності.
  • Проведення наукової експертизи теорій, концепцій, ідей та інших форм соціально-психологічного знання, що заявляють про свій науковий статус, зокрема тих, які поширюються різноманітними інформаційними каналами.
  • Створення наукової бази розвитку медіаосвітнього, арттерапевтичного та інших новітніх професійних рухів в Україні.

Освітня роль

–  Здійснення соціально-психологічного супроводу реформ в усіх ланках освіти, процесу реалізації концепції Нової Української Школи.
–  Створення та впровадження психологічно обґрунтованих методів розвитку громадянської компетентності, політичної і правової свідомості учасників освітнього процесу.
–  Забезпечення розвитку медіаосвіти в Україні, реалізації національної концепції захисту дитини в інформаційному просторі.
– Підготовка психологічних кадрів вищої кваліфікації через докторантуру і аспірантуру.
– Створення разом з провідними закладами вищої освіти умов для проходження виробничої практики студентами за освітніми програмами із соціальної та політичної психології.
– Підвищення кваліфікації педагогічних працівників, державних службовців, представників некомерційного сектору та інших секторів економіки, чия діяльність потребує соціально-психологічних знань і компетентностей.
–  Просвітницька діяльність, спрямована на підвищення соціально-психологічної компетентності населення, розроблення і впровадження новітніх підходів до психоедукації вразливих соціальних верств.

Соціальна роль

  • Здійснення заходів щодо комплексної соціально-психологічної підтримки, психологічного супроводу та реабілітації постраждалого від війни населення.
  • Надання підтримки процесам демократизації суспільства, утвердженню цінності та ефективності практик соціальної взаємодії, розгортанню і реалізації суспільних реформ.
  • Сприяння психологічно обґрунтованим пропозиціям суб’єктів ухвалення державно-політичних рішень щодо налагодження соціального діалогу і зниження соціальної напруженості в суспільстві.
  • Участь у реформуванні системи охорони психічного здоров’я шляхом реалізації відповідних науково-просвітницьких заходів.
  • Запобігання негативним соціальним наслідкам зловживання науковими знаннями і психотехнологіями, поширенню під виглядом наукового знання містичних ідей (як-от астрологія, шаманство, окультизм, пророкування тощо).

Економічна роль

  • Підвищення ефективності діяльності у сфері бізнесу шляхом надання його представникам консультативних послуг з управління персоналом.
  • Сприяння розвитку інноваційної економіки, функціонуванню наукомістких підприємств, розширенню креативного підприємництва і стартапів, накопиченню інтелектуального капіталу суспільства.
  • Зменшення навантаження на державний бюджет шляхом:
    а) упровадження технологій підтримки здоров’я військовослужбовців та членів їх сімей, цивільного населення різних вікових категорій;
    б) проведення соціогуманітарної експертизи законопроєктів та інших нормативних актів, ухвалення яких може призвести до непередбачуваних економічних наслідків;
    в) розроблення засобів і технологій превенції та подолання негативних явищ в освітньому середовищі, які можуть спричинитися в майбутньому до втрати здоров’я окремими категоріями молоді, її часткової або й повної непрацездатності.

Культурна роль

  • Імплементація в культурний простір України історичного спадку вітчизняної соціально-психологічної думки, що сприятиме піднесенню патріотичного духу українського народу.
  • Протидія поширенню в українському суспільстві культури бідності, яка пригнічує соціальну й економічну активність та ініціативність населення, насамперед молоді.
  • Підвищення рівня медіакультури і медіаграмотності населення, що має велике значення для національної безпеки держави, протидії деструктивним інформаційним впливам та ворожим інформаційно-психологічним спецопераціям.
  • Подолання тенденцій знецінення експертного наукового знання в суспільній свідомості, формування в суспільстві усвідомлення культурної та цивілізаційної значущості соціогуманітарної науки як цінності, необхідної для сталого суспільного розвитку.

1.3. Сильні і слабкі сторони діяльності установи,  можливості і ризики її розвитку

Сильні сторони (Strengths)

Інститут має висококваліфікований кадровий потенціал, здатний виконувати всі покладені на нього завдання і відповідати новим викликам.
Науковий доробок Інституту визнано в Україні на найвищому державному рівні, що засвідчено, зокрема, відзначенням у 2019 р. роботи «Життєвий світ і психологічна безпека людини в умовах суспільних змін» Державною премією України в галузі науки і техніки.
Провідні вчені Інституту мають певне визнання за кордоном, що знаходить відображення у співпраці під час виконання міжнародних проєктів, проведення міжнародних семінарів та конференцій.
Збереження і розвиток Інститутом авторитетних вітчизняних наукових шкіл і традицій наукового пошуку.
Активна громадянська позиція колективу Інституту, надання на волонтерських засадах допомоги постраждалим від зовнішньої воєнної агресії та фахівцям, які з ними працюють.

 

Слабкі сторони (Weaknesses)

Інститутові, на жаль, досі не вдалося домогтися істотних зрушень у диверсифікації джерел фінансування наукових досліджень.
Недостатньо інституціалізовано зв’язки установи із закладами вищої освіти.
Інформаційно-комунікаційне забезпечення діяльності Інституту відстає від нагальних потреб і сучасних вимог.
Повільними поки що є темпи входження видань Інституту в міжнародні наукометричні бази.
Недостатнє впровадження принципів відкритої науки, зокрема в частині забезпечення доступності результатів досліджень у відкритих репозитаріях, використання відкритих наукових даних і відкритого рецензування.
Відсутність досліджень, присвячених використанню штучного інтелекту в соціальній та політичній психології, а також недостатня інтеграція AI-технологій у наукову діяльність.
Досі невеликою залишається частка публікацій науковців Інституту у виданнях з високим імпакт-фактором.

 

Можливості (Opportunities)

Розширення участі у грантових програмах ЄС (Horizon Europe, Erasmus+), співпраця з міжнародними науковими організаціями дасть змогу прискорити інтеграцію Інституту у міжнародний дослідницький простір, забезпечити належну диверсифікацію джерел фінансування наукових досліджень.
Подальший активний розвиток наукових розробок, спрямованих на розв’язання актуальних психосоціальних проблем воєнного стану і повоєнного відновлення (психологічна реабілітація ветеранів, профілактика посттравматичних стресових розладів у військових і цивільних, протидія дезінформації та медіатравмуванню населення України, превенція суїцидальної і самоушкоджувальної поведінки у дітей та юнацтва, профілактика булінгу в закладах освіти тощо) дозволить посилити вплив наукової діяльності Інституту та сприятиме розширенню співпраці з державними органами, громадськими організаціями та міжнародними фондами.
Цифровізація наукової діяльності, зокрема активне використання сучасних інформаційних технологій, розширення цифрових платформ для комунікації, створення електронних наукових архівів та відкритих освітніх ресурсів, сприятиме підвищенню доступності наукових результатів, їх популяризації серед наукової та освітянської спільноти, а також залученню до наукової діяльності ширшого кола зацікавлених фахівців.
Посилення інтеграції Інституту із закладами вищої освіти сприятиме створенню спільних освітніх і наукових проєктів, активнішій участі науковців Інституту у викладанні дисциплін із соціальної та політичної психології, що, у свою чергу, сприятиме покращенню підготовки нових наукових кадрів та формуванню сучасних підходів у сфері соціально-психологічних досліджень.
Зміцнення експертного впливу Інституту на формування державної політики, особливо в умовах війни та післявоєнного відновлення, відкриває можливості для активної участі у розробці нормативно-правових документів, стратегічних програм, рекомендацій щодо соціальної стабілізації, інформаційної безпеки, освітньої та психологічної реабілітації населення.
Популяризація наукових досягнень через активну медійну присутність, участь у громадських дискусіях, міжнародних конференціях та співпрацю з провідними науковими виданнями сприятиме підвищенню авторитету Інституту, розширенню впливу його наукових розробок та залученню нових партнерів до співпраці.

Ризики (Threats)

Нестабільність фінансування науки, зокрема можливе скорочення бюджетного фінансування та складнощі з отриманням міжнародних грантів, може негативно вплинути на реалізацію довгострокових наукових проєктів, обмежити ресурси для проведення досліджень і знизити конкурентоспроможність Інституту в міжнародному науковому просторі.
Еміграція наукових кадрів, зокрема відтік молодих вчених за кордон через кращі умови праці та фінансування науки в інших країнах, створює ризик кадрового виснаження, що може послабити інноваційний потенціал Інституту та ускладнити формування нової генерації науковців.
Політична нестабільність, обумовлена воєнно-політичною ситуацією, може вплинути на стратегічні пріоритети держави у сфері науки та освіти, що, у свою чергу, загрожує зміною фінансових і організаційних механізмів підтримки наукових досліджень та зменшенням уваги до соціально-психологічної проблематики.
Посилення конкуренції серед наукових установ за фінансування та вплив на наукову політику може ускладнити доступ Інституту до стратегічних ресурсів, а також підвищити вимоги до наукової продуктивності та міжнародної публікаційної активності.
Ризики інформаційної ізоляції, зумовлені недостатнім включенням у міжнародні наукові мережі, можуть обмежити можливості академічного розвитку, ускладнити доступ до новітніх наукових підходів і методологій, а також зменшити шанси на участь у міжнародних дослідницьких проєктах.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

2.1. Загальні положення
В основу Стратегії розвитку Інституту покладено Стратегію розвитку Національної академії педагогічних наук України на 2023–2027 роки, що ставить за мету підвищення суспільної ролі та збільшення внеску НАПН України у розвиток національної освітньої системи, у підготовку керівних, наукових, науково-педагогічних і педагогічних кадрів освіти та забезпечення випереджувального розвитку наук про освіту, педагогіки і психології відповідно до соціальних викликів і розвитку освітньо-наукової сфери.
Головна мета діяльності Інституту в середньостроковій перспективі полягає в оновленні відповідно до викликів сьогодення теоретичних засад і методичного інструментарію соціально-психологічного досліджень, у пошуку шляхів якомога повнішого задоволення нагальних суспільних запитів щодо розв’язання актуальних на сучасному етапі проблем, серед яких:
– профілактика та протидія негативним психічним явищам, спричиненим зовнішньою воєнною агресією проти України, з індивідуальною і колективною травматизацією;
– формування стратегії психологічного супроводу суспільних та освітніх реформ, перспективами вступу України до ЄС, НАТО;
– забезпечення соціально-психологічної реабілітації та супроводу постраждалих від тривалої травматизації;
– соціально-психологічне забезпечення заходів з подолання освітніх втрат і розривів;
– упровадження в освітній процес, що здійснюється в закладах освіти різного рівня, психологічно обґрунтованих інновацій.
Стратегію розроблено згідно з положеннями міжнародних документів та чинного українського законодавства щодо функціонування освітньо-наукового простору.

2.2. Місія, візія, базові цінності, правові засади діяльності Інституту
Місія
Інститут убачає свою місію в служінні українському суспільству шляхом проведення на найвищому рівні досконалості теоретичних і прикладних наукових досліджень та експериментальних розробок для цілісного розвитку системи освіти протягом життя в глобальному світі, забезпечення ефективного функціонування та перспективного розвитку освіти, повоєнного відновлення України, розбудови громадянського суспільства, підвищення рівня психологічного благополуччя населення та сприяння гармонійному розвитку дітей і дорослих у період швидких цивілізаційних змін.
Візія
Інститут – національний міжнародно інтегрований центр наукових досліджень та експериментальних розробок, що здійснює генерування та поширення нових знань у сфері наук соціально-психологічного та політико-психологічного профілю для забезпечення вагомого внеску в Перемогу над російським агресором та подальший суспільний розвиток.
Базові цінності
– людиноцентризм,
– гуманізм,
– демократизм,
– соціальна відповідальність,
– академічна доброчесність,
– лідерство,
– екологічність,
– відкритість,
– інноваційність.
Правовими засадами діяльності Інституту є закони України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про повну середню освіту», інші акти законодавства щодо наукової, освітньої та інноваційної діяльності та ухвалений на їх основі Статут установи.
Реалізація місії, візії, цінностей, правових засад Інституту здійснюється за пріоритетами розвитку шляхом виконання відповідних завдань.

2.3. Пріоритети розвитку Інституту
2.3.1. Цільові пріоритети:
– національне лідерство в психологічній науці, розвиток наукових шкіл та збереження дослідницьких традицій;
– актуальність, якість, прогностичність і результативність діяльності;
– міжнародна співпраця;
– освітньо-наукова інтеграція;
– імідж, репутація та авторитет у суспільстві;
– мобільність і зв’язок з практикою.
2.3.2. Діяльнісні пріоритети:
– дослідження та інновації;
– освітня діяльність;
– експертиза і консультування;
– психологічна реабілітація і соціально-психологічна реінтеграція;
• превенція і поственція суїцидів, буліцидів у закладах освіти;
• видавнича діяльність;
– наукова комунікація.
2.3.3. Предметні пріоритети:
• історіографія соціально-психологічної науки та різних форм соціально-психологічного мислення;
• методологія масової психоедукації населення, що переживає травму війни;
• соціальна психологія особистості в умовах трансформації суспільства;
• психологія груп, міжгрупових відносин та масоподібних явищ;
• психологія націєтворення, історична психологія;
• психологічні засади побудови правової держави, розвитку громадянського суспільства, мовної та регіональної політики;
• психологія спілкування, запобігання конфліктам та їх подолання;
• психологія масової комунікації, інформаційної безпеки, медіаосвіти;
• психологія громадської думки, підтримання позитивного образу освітніх і суспільних реформ;
• психологічна реабілітація і психологічна допомога, соціально-психологічний супровід осіб, що переживають травматичні події;
• психологія політичної поведінки, соціалізації, ідентифікації, громадянської компетентності;
• психологічний супровід колективів закладів освіти, в яких трапився суїцид (буліцид) або його спроба;
• підготовка і підвищення кваліфікації керівних, наукових, науково-педагогічних і педагогічних кадрів освіти.
2.3.4. Організаційні пріоритети розвитку:
• стратегічний менеджмент і демократизація управління;
• посилення кадрового потенціалу;
• підтримка наукової молоді;
• розширення мережі експериментальних майданчиків;
• розвиток корпоративної культури;
• фінансове та інфраструктурне забезпечення;
• інформатизація та інформаційне забезпечення.

2.4. Завдання і шляхи реалізації пріоритетів розвитку
2.4.1. Реалізація цільових пріоритетів
Національне лідерство у психологічній науці та збереження дослідницьких традицій наукових шкіл

Утвердити Інститут як провідну наукову організацію соціально-психологічного і політико-психологічного профілю в Україні шляхом:
– випереджувального розвитку соціально-психологічних теорій та їх практичного застосування;
– підвищення науково-експертної ролі в галузі освіти та інших сферах, де виникає потреба в захисті інтересів особистості і її розвитку (психічне здоров’я, реабілітація, соціальний захист, медіаіндустрія тощо);
– активізації міжнародного співробітництва та вивчення передового європейського і світового досвіду в галузі психології;
– удосконалення управління науковими дослідженнями та експериментальними розробками;
– підтримки дослідницьких традицій вітчизняних наукових шкіл;
– розроблення механізмів взаємодії і врахування пропозицій зацікавлених організацій/осіб, зокрема організацій громадянського суспільства, професійних і фахових громадських об’єднань.

Прогностичність, актуальність, якість і результативність діяльності

Зосередити науковий пошук на продукуванні знань, які дають змогу створювати ефективні прогностичні моделі розвитку соціуму, демократизації суспільства, модернізації освіти, забезпечення психологічного благополуччя дитини і сім’ї, зростання потужності громад і конкурентоспроможності економіки країни.
Започаткувати перспективні напрями й дієві механізми координації, інтеграції та вдосконалення процесу виконання наукових досліджень і експериментальних розробок, використовуючи можливості співпраці із закладами освіти та іншими базами дослідно-експериментальної роботи.
Використовувати оновлювані критерії моніторингу й оцінювання якості результатів науково-дослідних робіт, їх відповідності європейським і світовим досягненням.

Міжнародна співпраця

Активізувати участь Інституту в міжнародних дослідницьких та освітніх проєктах і програмах, зокрема в програмі Європейського Союзу Erasmus+.
Систематично здійснювати моніторинг європейського і світового освітньо-наукових просторів з метою залучення Інституту до нових партнерських проєктів, ознайомлення науковців з практиками наукової роботи в інших країнах, сприяти адаптації та реалізації міжнародних моделей організації наукової роботи.
Спрямовувати діяльність на пріоритетний розвиток таких форм міжнародної співпраці, які передбачають опублікування її кінцевих або й проміжних результатів в авторитетних зарубіжних журналах з високим імпакт-фактором.
Розширювати практику проведення наукових заходів міжнародного рівня, насамперед на території України.
Підвищувати англомовну та іншомовну компетентності наукових працівників, аспірантів і докторантів Інституту з метою поліпшення якості міжнародної наукової комунікації.

Освітньо-наукова інтеграція

Брати участь у проведенні спільних з установами НАН України, НАПН України та інших національних галузевих академій наук міжгалузевих і міждисциплінарних досліджень і розробок.
Сприяти створенню спільних кафедр та лабораторій з метою інтеграції академічного та університетського секторів науки, популяризації результатів наукових досліджень.
Розробити відповідні програми та здійснювати співпрацю з міністерствами і відомствами, провідними освітніми та науковими установами, закладами освіти, громадами, неурядовими організаціями, зокрема міжнародними, що підтримують розвиток освіти і науки в Україні.
Сприяти зростанню академічної мобільності викладацького складу закладів вищої освіти і післядипломної освіти, зокрема організації стажування викладачів на базі Інституту, розширенню в підрозділах Інституту бази для проходження практики студентами, створенню спільних магістерських програм із закладами вищої освіти.
Імідж, репутація та авторитет у суспільстві
Розробити та реалізувати програму популяризації напрацювань Інституту, формування його високого іміджу, репутації та авторитету як національного центру наукових досліджень та експериментальних розробок із соціальної та політичної психології, передбачивши зокрема:
– підвищення авторитету періодичних наукових видань Інституту, зростання наукометричних показників фахових видань відповідно до вимог провідних наукометричних баз (Scopus та Web of Science);
– активну участь у популяризації результатів діяльності в засобах масової інформації та соціальних мережах;
– створення та дієве підтримання англомовної версії сайту;
• прискорене впровадження принципів відкритої науки;
• забезпечення механізмів протидії порушенням етики наукових досліджень;
– розроблення та популяризацію сторінок і профілів установи та її науковців у фахових мережах, зокрема англійською мовою.
Синхронізувати комунікаційні кампанії з просування іміджу Інституту та науки в Україні в цілому із загальнонаціональними інформаційно-комунікаційними кампаніями на підтримку реформ у суспільстві та освіті.

Мобільність і зв’язок з практикою

Підвищувати готовність установи до гнучкого реагування на запити практики, нові виклики і проблеми, які виникають у процесі реалізації інноваційної діяльності в освіті, розгортання суспільних реформ, взаємодії з різними суб’єктами в інформаційному просторі.
Заохочувати мобільність співробітників та аспірантів Інституту, стимулювати впровадження в діяльність установи новітніх форм інноваційної активності, залучення її до освітньо-практичних концернів, креативних лабораторій, стартап-проєктів та інших форм висококваліфікованих середовищ у різних галузях, що потребують соціально-психологічних і політико-психологічних розробок. Використовувати потенціал мобільності співробітників та аспірантів Інституту для впровадження в діяльність установи новітніх форм інноваційної активності.

2.4.2. Реалізація діяльнісних і предметних пріоритетів
Наукова діяльність
Планувати науково-дослідні роботи з орієнтацією на оптимальне поєднання пріоритетів розвитку наукових галузей, які репрезентує Інститут, з належним урахуванням нових освітніх та суспільних запитів, викликів розв’язаної проти України війни.
Максимально конкретизувати тематику методологічного плану, яку слід спрямувати на:
– обґрунтування психологічних засад і технологій соціального прогнозування;
– розроблення алгоритмів експертної діяльності для створення компактних експертних систем, зокрема автоматизованих;
– визначення наукових закономірностей, тенденцій, принципів соціальних трансформацій на основі узагальнення досвіду соціально-психологічної практики;
– виявлення елементів соціально-психологічного знання, нагромаджуваного в межах інших наукових дисциплін;
– розроблення нових та адаптацію зарубіжних психодіагностичних і психокорекційних методик;
–  опрацювання методичних та змістових аспектів популяризації соціально-психологічних знань серед окремих цільових груп і широких верств населення.
Підвищувати рівень фундаментальності досліджень з основних розділів соціально-психологічної науки – соціальної психології особистості, психології груп та міжгрупових відносин, психології спілкування.
Розширити тематичний спектр та поглибити практичну спрямованість політико-психологічних досліджень, а також досліджень з проблем медіапсихології та юридичної психології, які вже сьогодні тією чи іншою мірою розробляються в Інституті.
Поступово освоювати проблематику інших дисциплін соціально-психологічного профілю (історичної психології, етнопсихології, військової психології, сімейної психології, психології соціальної роботи тощо) і тим самим сприяти їхньому розвиткові в Україні.
І далі тримати курс на подальшу розбудову експериментальної бази наукових досліджень, ширше використовувати як дослідницькі, так і апробаційні можливості експериментального методу з концентрацією зусиль на проведенні резонансних експериментів усеукраїнського рівня.
Спрямовувати наукові дослідження і розробки передусім на забезпечення реалізації концепції Нової Української Школи, соціально-психологічний супровід реформування всіх ланок освіти.
Розширювати міжгалузеву співпрацю і взаємодію з іншими відомствами та інституціями для підвищення якості результатів наукових досліджень.
Освітня діяльність
Забезпечити підвищення ефективності роботи аспірантури і докторантури в умовах переходу до нової форми освітньо-наукової підготовки докторів філософії, удосконалювати систему добору аспірантів та докторантів, що навчаються за кошти державного бюджету.
Отримати ліцензії на перепідготовку спеціалістів за програмами післядипломної освіти та підготовку фахівців за кваліфікаційним рівнем магістра.
Відстежувати запити на освітні послуги з боку іноземних громадян, проводити пошук зарубіжних партнерів для забезпечення мобільності аспірантів (викладання навчальних курсів, консультування при підготовці дисертацій, запровадження практики подвійних дипломів).
Поглиблювати співпрацю та партнерство із психологічними факультетами і кафедрами закладів вищої освіти та інститутів післядипломної педагогічної освіти, зокрема в напрямі підвищення результативності наукових стажувань та виробничої практики студентів.
Експертиза і консультування
Розширювати ініціативу й участь у розробленні та експертизі законів, підзаконних та нормативно-правових актів у сфері освіти, педагогіки і психології, наукової та науково-технічної діяльності, інтелектуальної власності, охорони психічного здоров’я і реабілітації.
Надавати консультативні послуги громадянам, громадам та інституціям відповідно до сфери компетентності соціальної та політичної психології.
Підтримувати національну інформаційну мережу з питань психології для обміну та поширення результатів наукових досліджень та експериментальних розробок.
Видавнича діяльність
Активізувати роботу з унесення періодичних видань Інституту до наукометричних баз даних.
Підтримувати видання Інституту в електронній системі Open Journal System.
Створити умови для здійснення Інститутом видавничої діяльності на комерційних засадах.
Взаємодія з органами державної влади, інституціями громадського суспільства, засобами масової інформації
Забезпечувати участь учених Інституту в розробленні й обговоренні законопроєктів, підзаконних та нормативно-правових актів з питань освіти і науки, підвищувати дієвість представництва установи в науково-методичних комісіях МОН України.
Широко використовувати можливості, які надає робота у складі громадської ради при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, інших громадських утворень при органах державної влади.
Піднести на якісно новий рівень експертну функцію Інституту, для чого, з одного боку, забезпечити завчасність формулювання відповідних запитів від державних органів та громадянського суспільства, з другого – значно підвищити мобільність науковців, готовність до своєчасного надання фахових відповідей та експертних оцінок на широке коло актуальних у реальному часі питань.
Посилити просвітницьку функцію Інституту, ініціювати перехід до стратегічних форматів взаємодії з медіавиробниками, започаткування спеціалізованих медійних проєктів, спрямованих на психоедукацію і поліпшення соціально-психологічної обізнаності населення.
Поглиблювати співпрацю з громадськими організаціями, що створені з участю Інституту та його співробітників, передусім з ГО “Асоціація політичних психологів України”, ВГО “Арт-терапевтична асоціація”, ГО “Асоціація медіапсихологів та медіапедагогів України”.
Ширше використовувати можливості створеного на громадських засадах Навчально-практичного центру психологічних інновацій у сфері соціальної психології.
Активізувати роботу з пошуку можливостей для створення в закладах вищої освіти (на громадських засадах, а якщо це можливо – і на засадах спільного фінансування) структурних підрозділів (відділів, лабораторій), що провадять наукову діяльність за профілем Інституту.

2.4.3. Реалізація організаційних пріоритетів
Стратегічний менеджмент і демократизація управління
Забезпечити зміцнення і концентрацію наукового потенціалу Інституту на предметних пріоритетах розвитку фундаментальних і прикладних наукових досліджень та експериментальних розробок, зокрема шляхом:
– орієнтації діяльності установи на предметні пріоритети розвитку;
– здійснення добору, атестації і зосередження наукових працівників, аспірантів, докторантів на відповідних предметних пріоритетах розвитку;
– ураховування предметних пріоритетів розвитку під час прийому в аспірантуру і докторантуру, формування тематики дисертаційних досліджень;
– запровадження міждисциплінарних досліджень і розробок.
Розширити практику фахових консультацій та громадських обговорень під час ухвалення рішень на різних рівнях управління.
Поширювати в Інституті командний стиль роботи, зокрема шляхом:
– запровадження стратегічного планування (інституційні стратегії розвитку) відповідно до принципів субсидіарності та міри впливу, визначених Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»;
– збалансування персональних та колективних статутних і фактичних повноважень;
– розширення практики формування тимчасових колективів/команд фахівців для вирішення питань основної діяльності.
Упровадити в практику наукової діяльності Інституту проєктний підхід, зокрема на основі проєктного та грантового національного і міжнародного фінансування.
Забезпечити прозорість оцінювання ефективності діяльності наукових працівників.
Організаційну роботу й оцінку діяльності установи здійснювати відповідно до орієнтовних щорічних індикаторів розвитку НАПН України та кращих світових практик.
Запровадити систематичний перегляд структури установи з метою підвищення її організаційної ефективності відповідно до предметних пріоритетів розвитку.
Посилення кадрового потенціалу
Розробити та реалізувати заходи щодо підвищення англомовної та інформаційно-комунікаційної компетентності науковців.
Орієнтувати виконавців наукової тематики на систематичне використання національних і міжнародних інформаційно-комунікаційних сервісів у дослідно-експериментальній роботі та впровадженні її результатів.
Здійснювати патронаж молодих науковців, опікуватися їхнім кар’єрним зростанням, дбати про суспільне визнання їхніх наукових досягнень на основі щонайщільнішої взаємодії з Радою молодих учених Інституту.
Налагодити систему стимулювання наукових співробітників за публікацію англомовних праць, передусім у зарубіжних журналах з високим імпакт-фактором.
Вишуковувати можливості для організації зарубіжних стажувань учених Інституту.
Розбудовувати співпрацю з Малою академією наук, визначити шляхи та механізми залучення і заохочення талановитої молоді до дослідницької діяльності Інституту.
Удосконалювати механізми мотивації для підвищення ефективності роботи наукових працівників.
Здійснювати оптимізацію та оновлення кадрового складу на основі систематичного прозорого оцінювання ефективності діяльності наукових працівників, формувати нову генерацію наукових працівників і перспективних наукових шкіл.
Підтримка наукової молоді
Створити умови для роботи Ради молодих учених з питань досліджень та інновацій.
Максимально залучати до розроблення планової науково-дослідної тематики докторантів, аспірантів.
Підтримувати участь молодих науковців Інституту у масштабних міжнародних проєктах, сприяти залученню аспірантів до цієї роботи.
Розширення мережі експериментальних майданчиків
Створити мережі експериментальних майданчиків для кожного підрозділу установи з можливістю отримання синергетичного ефекту від поєднання різних проєктів в експериментальних закладах освіти, реабілітаційних установах та інших партнерських організаціях.
Розвиток корпоративної культури
Активізувати розроблення корпоративних норм і включення їх до нормативних положень (Статуту Інституту, Колективного трудового договору, посадових інструкцій, положень), а також започаткувати моніторинг їх дотримання для забезпечення взаєморозуміння персоналу та покращення взаємодії, збереження та розвитку наукових традицій Інституту.
Розробити елементи фірмових знаків для оформлення наукової продукції, сайту і дописів на різних електронних ресурсах, що сприятиме кращому розпізнаванню Інституту користувачами.
Фінансове і матеріально-технічне забезпечення установи
Підвищити рівень матеріально-технічного забезпечення наукових досліджень та експериментальних розробок.
Посилити контроль за раціональним використанням бюджетних коштів.
Здійснювати заходи щодо диверсифікації джерел фінансування Інституту, що передбачає:
– наполегливе просування іміджу установи у віртуальному просторі для пошуку замовлень на послуги, які може надавати Інститут;
– цілеспрямований пошук грантів, наукових та освітніх проєктів, які може виконувати Інститут;
– підготовку заявок на конкурс наукових проєктів для отримання державних грантів;
–  активізацію фандрайзингової роботи, спрямованої на підтримку науково-дослідної, освітньої та волонтерської діяльності співробітників;
– інтенсивне формування мереж зацікавлених споживачів наукової продукції та наукоємних послуг.
Проводити в міру потреби профілактичні та ремонтно-відновлювальні роботи в приміщеннях наукових підрозділів та місцях загального користування, дбати про більш комфортне облаштування робочих місць співробітників (наприклад, встановлення кондиціонерів), приміщень для консультацій і проведення масових заходів.
Інформатизація та інформаційне забезпечення
Забезпечити модернізацію за міжнародними стандартами офіційного сайту Інституту, створення його англомовної версії та англомовних версій сайтів наукових підрозділів.
Підвищувати рівень технічної забезпеченості дистанційних форм наукової та науково-педагогічної діяльності.
Забезпечити доступ учених Інституту до профільних зарубіжних видань.
Забезпечити дотримання авторських прав та інформаційної безпеки науково-освітньої сфери діяльності установи та її наукових співробітників.
Запровадити регулярне осучаснення науково-технічного інструментарію для проведення наукових досліджень та експериментальних розробок.
Розробити план заходів щодо інформатизації Інституту, в якому передбачити:
– запровадження електронного документообігу в установі;
– модернізацію локальних мереж, робочих станцій і серверів та/або створення загальної локальної мережі хмарного середовища з можливістю використання ліцензійних програмних засобів;
– сприяти розвитку корпоративної інформаційно-комп’ютерної інфраструктури НАПН України.
Забезпечити відкритий доступ до результатів досліджень Інституту у відкритих репозитаріях, використання відкритих наукових даних та практики відкритого рецензування відповідно до принципів відкритої науки.

III. ПРІОРИТЕТНІ СТРАТЕГІЧНІ ЗАВДАННЯ
Вироблення системних знань і методичних розробок щодо психологічного супроводу населення України у період опору російській військовій агресії та повоєнного відновлення з метою збереження і примноження продуктивного потенціалу, адаптивних можливостей і соціального капіталу українського суспільства.
Забезпечення сталого розвитку передової психологічної науки в Україні.
Розвиток людського потенціалу
– підвищення фахової компетентності співробітників з метою набуття конкурентоспроможної суб’єктності світового рівня;
– розроблення та реалізація заходів з підвищення іншомовної компетентності, цифрової компетентності;
– рекрутинг талановитих молодих вчених шляхом створення Літніх дослідницьких студій, міжнародного відкритого конкурсу наукових проєктів.
Фінансова стійкість
– розвиток багатоканальної моделі фінансування наукових досліджень, шляхом розширення співпраці із вітчизняними та міжнародними стейкхолдерами на проєктно-цільовій і проєктно-грантовій основі;
– створення консорціумів, освітніх центрів, освітньо-наукових хабів та тренінгових центрів для комерціалізації освітніх і наукових інновацій.
Розвиток співпраці із зовнішніми стейкхолдерами
– у співпраці із ключовими стейкхолдерами розробляти дослідницькі, освітні, соціальні та інші проєкти і програми, які мають чіткі та конкретні спільні цілі, використовують спільні ресурси і вимагають постійної комунікації між співробіниками Інституту та зовнішніми партнерами.
Європейська інтеграція
– визначити траєкторію професійного розвитку вчених Інституту відповідно до вимог, встановлених положеннями Угоди про асоціацію та іншими документами, в яких визначено специфіку державних євроінтеграційних процесів;
– сприяти налагодженню значущих відносин з провідними університетами Європи з метою підвищення академічної мобільності та реалізації спільних дослідницьких проєктів.
Цифровізація
На основі аналізу нинішнього етапу цифровізації вітчизняної освіти і науки з метою концентрації зусиль на визначальних напрямах подальшого її розгортання необхідно:
– забезпечити цілеспрямований системний розвиток цифрової компетентності працівників Інституту;
– здійснити сертифікацію наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників щодо їх інформаційно-цифрової компетентності згідно із цифрограмами платформи «Дія. Освіта» або за допомогою інших інструментів і процедур оцінювання, визначених МОН України;
– осучаснити зміст і методи підготовки докторів філософії із урахуванням цифрових освітніх трендів.
Розширити фундаментальні і прикладні дослідження:
– проблем цифрової педагогіки, технологічних особливостей побудови відкритих педагогічних систем, використання елементів штучного інтелекту, імерсивних технологій тощо;
– психологічних аспектів взаємодії суб’єктів освітнього процесу у віртуальному навчальному середовищі;
– реалізації е-навчання в освіті та наданні психологічних послуг населенню.
Оптимізація діяльності для адаптації до умов сучасної ринкової економіки
– розширення джерел фінансування діяльності Інституту, зокрема за рахунок отримання українських, європейських та інших грантів, реалізації платних послуг тощо;
– мотивувати комерціоналізацію результатів наукової діяльності вчених Інституту, зокрема шляхом постановки відповідних завдань, навчання тощо.

 

ІV. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
Утілення Стратегії дасть змогу істотно підвищити академічний потенціал, організаційну спроможність Інституту щодо реалізації місії, візії, базових цінностей, правових засад і статутних завдань.
Інститут у цілому, значна частина структурних підрозділів (відділів) утвердяться як національні лідери у своїх предметних сферах діяльності. Істотно підвищиться співпраця установи із зацікавленими національними і міжнародними партнерами, що є запорукою її подальшого розвитку. Відбудеться інтеграція установи, її наукових підрозділів із закладами освіти на всіх освітніх рівнях, з університетами включно. Поліпшиться зв’язок теоретичних досліджень з практикою. Підвищаться актуальність, якість, результативність, прогностичність і соціальна значущість основної діяльності Інституту та конкурентоспроможність (відповідність кращим світовим зразкам) його результатів, зросте їхній соціальний ефект, а отже, імідж, репутація та авторитет у суспільстві.
В Інституті буде гармонізовано (збалансовано) основні види діяльності: фундаментальні і прикладні наукові дослідження, експериментальні розробки, підготовка кадрів вищої кваліфікації, інноваційна діяльність з упровадження наукових здобутків, експертна і консультативна функції, психологічна реабілітація, підвищення кваліфікації освітян та інших верств населення із соціально-психологічної тематики.
Головним результатом реалізації Стратегії Інституту до 2025 р. буде позитивна динаміка класифікаційної оцінки установи за її науковим потенціалом, інфраструктурою, досягненнями і престижем. Цю динаміку засвідчуватимуть:
– збереження рівня кваліфікації наукових кадрів за показником відношення кількості висококваліфікованих наукових працівників (докторів і кандидатів наук) до загальної кількості наукових працівників – не менш як 70 %;
– зростання кількості молодих учених, які отримуватимуть гранти і премії для молодих учених, аспірантів і докторантів;
– диверсифікація джерел фінансування за рахунок залучення коштів на грантовій та конкурсній основі через Національний фонд досліджень України, міжнародні дослідницькі проекти; надання послуг з підвищення кваліфікації, видавничої та іншої діяльності на комерційній основі;
– збільшення рівня публікацій у вітчизняних фахових виданнях;
– зростання щонайменше на одне інтервальне значення кількості публікацій у закордонних наукових журналах, що індексуються у Web of Science Core Collection і Scopus;
– внесення наукових видань Інституту до однієї з наукометричних баз даних (Web of Science Core Collection, Scopus, ERIX PLUS, PubMed);
– збільшення кількості працівників, які є членами редакційних колегій наукових видань, що індексуються в наукометричних базах і не видаються установою (понад три особи);
– збільшення кількості працівників, залучених до експертної діяльності в НФДУ, МОН, Erasmus+, Horizon Europe;
– збільшення кількості поданих заявок в НФДУ, МОН, Erasmus+, Horizon Europe та інші конкурсні програми.
Буде забезпечено позитивну динаміку показників рейтингового оцінювання установи під час проведення наступної державної атестації, а саме:
– публікаційної активності різних видів;
–  створення і використання об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема авторських свідоцтв на наукові твори;
– результатів наукової роботи щодо створення або істотного вдосконалення технологій і видів діагностики;
– проведення наукових експертиз, нових або істотно вдосконалених послуг;
– дієвого впливу наукових результатів на на забезпечення безпеки та оборони країни; розвиток державної політики і економіки; забезпечення здоров’я та якості життя; розвиток освіти, соціальної сфери, культури.

Додаток до Стратегії розвитку Інституту соціальної та політичної психології НАПН України
до 2027 року

Орієнтовні щорічні індикатори розвитку

№ Назва індикатора розвитку показник
1. Якість наукових досліджень і експериментальних розробок
1.1 Індекси цитувань установи на кінець року:
1.1.1 – Google Scholar (кількість цитувань / h-індекс / i10-індекс)
1.1.2 – WoS (кількість цитувань / h-індекс)
1.2 Середні індекси цитувань учених на кінець року:
1.2.1 – Google Scholar (середня кількість цитувань / h-індекс /i10-індекс)
1.2.2 – WoS (середня кількість цитувань / h-індекс)
1.2.3 – Scopus (середня кількість цитувань / h-індекс)
1.3 Кількість (од.)/частка (%) видань наукової установи НАПН України, що індексуються в наукометричних базах даних WoS та/або Scopus
1.4 Кількість (од.)/частка (%) видань наукової установи НАПН України, що індексуються в інших наукометричних базах даних (окрім тих, що зазначено у п. 1.3)
1.5 Кількість (од.)/частка (%) видань наукової установи НАПН України, які входять до Переліку наукових фахових видань України
1.6 Кількість авторських свідоцтв, патентів, отриманих у звітному році
2. Вплив на державну освітню і наукову політику та громадську думку щодо вирішення актуальних проблем освіти, інших сфер суспільного життя
2.1 Кількість законодавчих і нормативно-правових актів у сфері освіти, прийнятих за ініціативи/розроблення вчених НАПН України
2.2 Кількість наданих експертних висновків і пропозицій до проєктів законодавчих та нормативно-правових актів
2.3 Кількість виконаних проєктів на інституційному, регіональному, національному рівнях
2.4 Партнерська взаємодія із громадськими організаціями/асоціаціями:
– кількість партнерських організацій;
– кількість спільних наукових, науково-методичних заходів
2.5 Кількість експертних рад (комісій, груп, комітетів, агентств) на національному та міжнародному рівнях, у яких беруть участь вчені наукової установи
3. Розвиток науково-дослідницького потенціалу
наукових/науково-педагогічних працівників
3.1 Середній вік наукових/науково-педагогічних працівників / частка серед них молодих
3.2 Гендерне співвідношення (представництво) серед наукових/науково-педагогічних працівників установи (% жінок і чоловіків)
3.3 Відсоток штатних наукових/науково-педагогічних працівників за основним місцем роботи
3.4 Відсоток керівників наукових підрозділів установ, які мають науковий ступінь доктора наук
3.5 Відсоток докторів наук і кандидатів наук від кількості штатних за основним місцем роботи наукових/науково-педагогічних працівників
3.6 Середнє значення конкурсу на вступ в аспірантуру/докторантуру за державним замовленням
3.7 Кількість аспірантів/докторантів, які захистили дисертації у звітному році, у тому числі з урахуванням випуску минулих років
3.8 Кількість спеціалізованих вчених рад з присудження наукового ступеня доктора наук і спеціальностей, за якими захищаються дисертації
3.9 Кількість разових спеціалізованих вчених рад з присудження ступеня доктора філософії і спеціальностей, за якими у звітному році захищено дисертації
3.10 Кількість наукових/науково-педагогічних працівників установи, які у звітному році проходили стажування, навчання, підвищення кваліфікації, здійснювали викладацьку і дослідницьку роботу за кордоном
3.11 Кількість учених, які у звітному році мають публікації у виданнях, що індексуються у наукометричних базах даних WoS/Scopus
3.12 Частка учених, які у звітному році мають публікації у виданнях, що індексуються у наукометричних базах даних WoS/Scopus від загальної кількості наукових/науково-педагогічних працівників
4. Конкурентоспроможність, імідж у суспільстві та освітньо-науковому просторі
4.1 Кількість публікацій у зарубіжних виданнях (включаючи матеріали конференцій)
4.2 Відсоток публікацій у зарубіжних виданнях (включаючи, матеріали конференцій) із загальної кількості публікацій працівників установи
4.3 Кількість публікацій англійською та іншими іноземними мовами
4.4 Відсоток публікацій англійською та іншими іноземними мовами із загальної кількості публікацій працівників
4.5 Кількість публікацій у виданнях, що індексуються у наукометричних базах даних WoS/Scopus
4.6 Відсоток публікацій у виданнях, що індексуються у наукометричних базах даних WoS/Scopus
4.7 Кількість видань НАПН України, заснованих спільно із зарубіжними партнерами
4.8 Кількість міжнародних освітніх і наукових проєктів
4.9 Залучення грантових коштів для розвитку установи (обсяг, тис. грн)
4.10 Відсоток недержавного фінансування
4.11 Кількість учених:
– членів іноземних академій, міжнародних наукових товариств,
– які беруть участь у міжнародній експертній діяльності,
– які рецензують зарубіжні видання
4.12 Кількість наукових, науково-практичних заходів, проведених спільно із зарубіжними партнерами у звітному році
4.13 Кількість лауреатів Державної премії України в галузі науки і техніки, Національної премії України імені Бориса Патона, усього
4.14 Кількість лауреатів Державної премії України в галузі освіти, усього
4.15 Кількість вчених установи, які у звітному році отримали Національну премію України імені Бориса Патона
4.16 Кількість вчених установи, які у звітному році отримали Державну премію України в галузі освіти
4.17 Кількість отриманих державних стипендій видатним діячам науки
4.18 Кількість отриманих іменних стипендій Верховної Ради України для найталановитіших молодих учених
4.19 Кількість отриманих стипендій Кабінету Міністрів України для молодих учених
4.20 Кількість отриманих щорічних премій Президента України для молодих учених
4.21 Кількість отриманих премій Верховної Ради України найталановитішим молодим ученим в галузі фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок
4.22 Кількість отриманих премій Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України

5. Упровадження результатів наукових досліджень
та експериментальних розробок
5.1 Кількість опублікованих наукових, навчальних, науково-методичних і методичних праць за результатами виконаних досліджень (окрім статей та матеріалів конференцій)
5.2 Кількість підручників та навчальних посібників з грифом МОН України
5.3 Кількість праць вчених установи, завантажених в Електронну бібліотеку НАПН України у звітному році
5.4 Кількість завантажень наукових праць, розміщених в Електронній бібліотеці НАПН України
5.5 Кількість експериментальних майданчиків/баз

 

Завантажити: Стратегія Інститут 2027_нов
Завантажено разів: 0, розмір: 68.6 KB, дата: 16 Вер. 2025