|
СХВАЛЕНО Зборами колективу психології НАПН України 27 лютого 2020 р.
СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ (нова редакція) ПЕРЕДМОВА У центрі уваги сучасної цивілізації перебуває розвиток людини, який є водночас і найважливішим критерієм стану суспільства, і головним важелем подальшого суспільного поступу. Зумовлено це перш за все переходом людства до інноваційного типу прогресу, глобалізацією та демократизацією суспільного життя. Модернізація соціально-економічної, політичної, гуманітарної та інших сфер суспільного життя, євроінтеграційний курс держави, реалізація цілей сталого розвитку, визначених Указом Президента України №722/2019 від 30 вересня 2019 р., а також нагальні завдання зміцнення національної безпеки, протидії зовнішній інформаційній та воєнній агресії об’єктивно зумовлюють зростання важливості психологічного супроводу процесів, які відбуваються в українському суспільстві. Це, зі свого боку, вимагає випереджувального розвитку та підвищення результативності психологічної науки, передусім дисциплін соціально-психологічного профілю. Дедалі більше зростає роль цих дисциплін у науковому забезпеченні реформування освіти протягом життя, примноженні людського потенціалу, розвитку системи охорони психічного здоров’я, нарощуванні зусиль держави та громадськості, спрямованих на консолідацію українського суспільства. Соціально-психологічні дослідження мають безпосереднє практичне значення, забезпечуючи конструктивний вплив на стан суспільної свідомості, подолання наслідків колективних травм, залагоджування соціальних конфліктів, розвиток колективної резильєнтності, реабілітацію постраждалих унаслідок воєнних дій на сході країни та окупації Криму. Істотним чинником зростання ролі соціальної психології та пов’язаних з нею наукових дисциплін є також світова тенденція глобалізації, що зумовлює потребу глибокого пізнання закономірностей цивілізаційного поступу людства, взаємодії країн і народів, міжнаціонального порозуміння. Соціально-психологічна і політико-психологічна проблематика охоплює сутнісне ядро трансформацій, які відбуваються в країні на тлі глобальних викликів, що постали перед людством. Психологізація освіти і підвищення психологічної компетентності громадян є важливим ресурсом ефективного здійснення реформ, що забезпечуватимуть розвиток країни, сприятимуть досягненню миру і соціальної справедливості, дотриманню прав людини та реалізації цілей сталого зростання. У розв’язанні низки ключових проблем модернізації освітньої діяльності важливу роль відіграють знання про соціально-психологічні механізми та ключові процеси, системотвірні соціально-психологічні чинники, способи використання соціально- і політико-психологічних ресурсів вирішення практичних завдань. Потребує узагальнення світовий досвід досліджень соціальної психології творчості, психологічних методів активізації креативності та інноваційності. Постала необхідність оновлення психологічних концепцій розвитку сучасної дитини, яка соціалізується в інформаційно насиченому і кіберопосередкованому середовищі. Соціально-психологічне знання відіграє ключову роль у здійсненні толерантної педагогіки в суб’єктно-вчинковій парадигмі. Конкуренція в умовах глобального простору вимагає психологічної перебудови картини світу людини, її уявлень про себе і репрезентацій світу, особливо у молоді, що готується до активної участі в громадському житті. Сучасна система цінностей і українська ідентичність у своєму становленні потребують доказового соціально-психологічного знання, що базуватиметься на фундаментальних наукових дослідженнях. Соціально-психологічне і політико-психологічне забезпечення суттєвих змін в освіті України – головний напрям наукових досліджень, що сприятиме прогресу суспільства в цілому. Інститут соціальної та політичної психології (далі – Інститут) відіграє в системі Національної академії педагогічних наук України провідну роль щодо формування лідерського бачення мети і шляхів соціально-психологічного супроводу трансформаційних процесів у суспільстві та освіті. Окрім цього, значущість роботи Інституту зростає у зв’язку з необхідністю суттєвого підвищення педагогічної і психологічної культури українського суспільства, особливо через наростання внутрішніх суперечностей, соціальної нерівності, конфліктності, що проявляються зокрема і в освітньому середовищі. Суттєве підвищення культури міжлюдського спілкування має спиратися на доказові знання, перевірені та ефективні світові практики, апробовані на вітчизняних експериментальних майданчиках.
І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ІНСТИТУТУ
Інститут соціальної та політичної психології НАПН України створено 14 жовтня 1996 року за рішенням Президії АПН України (протокол № 1–7/11–90) шляхом реорганізації Науково-практичного центру політичної психології (дата організації Центру – 26 січня 1994 р.). Інститут має статус юридичної особи державної форми власності, до видів його діяльності належать дослідження та аналітично-експертна діяльність у галузі гуманітарних і суспільних наук, дослідження ринку та вивчення громадської думки (Довідка 15650/04 з Державного реєстру підприємств та організацій України). Є колективним членом Товариства психологів України, Асоціації політичних психологів України, Соціологічної асоціації України. Основні стратегічні пріоритети діяльності Інституту визначаються потребами підвищення результативності наукової діяльності в умовах суспільних трансформацій та реформування освіти. Наукова і науково-організаційна діяльність Інституту здійснюється відповідно до положень Конституції України, законів України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про освіту”, “Про вищу освіту”, “Про повну загальну середню освіту”, Програми діяльності Кабінету Міністрів України (Постанова від 29 вересня 2019 р. №849), Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2020 року ” (№ 942 від 7 вересня 2011 р. та № 556 від 23 серпня 2016 р.), Програми спільної діяльності Міністерства освіти і науки України та Національної академії педагогічних наук України на 2017–2020 роки, рішень загальних зборів НАПН України та Президії Академії. Головний напрям діяльності установи – фундаментальні та прикладні наукові дослідження, які охоплюють таку основну тематику: ● теоретико-методологічні засади соціальної та політичної психології; ● комплексний аналіз соціальної ситуації особистісного та громадянського розвитку дітей і молоді; ● психологічні засади вивчення і формування громадської думки з питань реформування суспільства та освіти, розвитку освітніх комунікацій; ● психологічні механізми соціалізації особистості, підвищення її соціально-адаптаційних можливостей, особистісного зростання; ● проблеми групової динаміки, міжособових та міжгрупових стосунків; ● стан, закономірності й тенденції розвитку масової свідомості та поведінки; ● соціально-психологічні чинники становлення політико-правової свідомості молоді; ● соціально-психологічні умови та чинники участі особистості в політичному житті, підготовки молоді до свідомого політичного вибору; ● проблеми психології влади і політичного лідерства; ● соціально-психологічні аспекти масової комунікації, організації медіаосвіти молоді, формування у неї психологічної стійкості до соціально шкідливої інформації; ● технології соціально-психологічного консультування і прогнозування суспільно-політичних процесів та впливу на їх перебіг. Основні напрями науково-дослідної роботи Інституту відповідають законодавчо визначеним пріоритетам інноваційної діяльності та спрямовані на забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства у високій якості життя, високотехнологічній конкурентоспроможній економіці, екологічно чистому середовищі, високоякісних послугах, збільшенні експортного потенціалу держави, розвитку її людського капіталу. Місце Інституту серед інших наукових установ Інститут соціальної та політичної психології посідає унікальне місце в системі установ Національної академії педагогічних наук України як єдина в країні і на всьому пострадянському просторі наукова установа такого профілю. Інститут здійснює фундаментальні та прикладні дослідження світового рівня в галузях, що відповідають його назві, зберігає й розвиває відповідні наукові школи і традиції. Універсальність та актуальність змісту і спрямованості наукової діяльності Інституту засвідчують: · відродження історії становлення соціально-психологічної думки в Україні у хронологічних межах XVI – XX століть, реконструкція траєкторій її розвитку в широкому світовому контексті; · обґрунтування нової для вітчизняної і світової науки концепції соціально-психологічного мислення; · визначальний внесок у започаткування та розвиток в Україні медіаосвітнього і арттерапевтичного рухів; · утвердження заснованого на вітчизняних наукових традиціях суб’єктно-вчинкового підходу як парадигми психологічного пізнання і принципу організації освітнього процесу; · розроблення наукової проблематики: – життєвого світу і психологічної безпеки людини в умовах суспільних змін; – громадського потенціалу підтримки суспільних та освітніх реформ; – налагодження в суспільстві соціального діалогу та зниження соціальної напруженості; – психологічного підґрунтя культури бідності як властивого перехідним суспільствам явища та превенції її негативних проявів; – психологічних засад розширення сфери вживання української мови в державному і суспільному житті; – відновлення психологічного здоров’я осіб і соціальних груп, що зазнали травматичного впливу; – підвищення психологічної готовності системи освіти до реагування на надзвичайні ситуації природного, техногенного і соціального походження; · дослідження інформаційних складників освітнього простору на окупованих територіях Донбасу і Криму; · відстеження динаміки психоемоційного стану учасників освітнього процесу на звільнених територіях Донецької та Луганської областей. Інститут має багаторічний (від часу свого створення) досвід і належний організаційний ресурс (власну мережу інтерв’юерів) для вивчення громадської думки щодо актуальних проблем українського суспільства та освіти. При цьому він є наразі в Україні єдиним науковим центром, який не лише вивчає громадську думку, а й розробляє наукову тематику з питань її цілеспрямованого формування, консолідації та корекції.
Наукова, освітня, економічна, соціальна і культурна роль установи Наукова роль – Відродження історії становлення і розвитку соціально-психологічної думки в Україні. – Розвиток соціальної та політичної психології як наукових дисциплін і сфери соціальної практики. – Розроблення теорії і методології соціальної та політичної психології. – Проведення фундаментальних та прикладних емпіричних досліджень найбільш актуальних суспільних проблем. – Здійснення наукового керівництва всеукраїнськими експериментами для апробації нових методів діагностики і корекції соціальних та політичних процесів і явищ. – Формування чітких критеріїв розрізнення наукового, позанаукового і антинаукового знання у площині соціальної та політичної психології. – Розвиток нових галузей соціально-психологічного знання. – Сприяння зростанню авторитетності соціогуманітарної науки в суспільстві, розширенню зони її соціальної релевантності. – Проведення наукової експертизи теорій, концепцій, ідей та інших форм соціально-психологічного знання, що заявляють про свій науковий статус, зокрема тих, які поширюються різноманітними інформаційними каналами. – Створення наукової бази розвитку медіаосвітнього, арттерапевтичного та інших новітніх професійних рухів в Україні.
Освітня роль – Здійснення соціально-психологічного супроводу реформ в усіх ланках освіти, процесу реалізації концепції Нової Української Школи. – Створення та впровадження психологічно обґрунтованих методів розвитку громадянської компетентності, політичної і правової свідомості учасників освітнього процесу. – Забезпечення розвитку медіаосвіти в Україні, реалізації національної концепції захисту дитини в інформаційному просторі. – Підготовка психологічних кадрів вищої кваліфікації через докторантуру і аспірантуру. – Створення разом з провідними закладами вищої освіти умов для проходження виробничої практики студентами за освітніми програмами із соціальної та політичної психології. – Просвітницька діяльність, спрямована на підвищення соціально-психологічної компетентності населення, розроблення і впровадження новітніх підходів до психоедукації вразливих соціальних верств. Соціальна роль – Надання підтримки процесам демократизації суспільства, утвердженню цінності та ефективності практик соціальної взаємодії, розгортанню і реалізації суспільних реформ. – Сприяння психологічно обґрунтованим пропозиціям суб’єктів ухвалення державно-політичних рішень щодо налагодження соціального діалогу і зниження соціальної напруженості в суспільстві. – Участь у реформуванні системи охорони психічного здоров’я шляхом реалізації відповідних науково-просвітницьких заходів. – Здійснення заходів щодо соціально-психологічної підтримки та психологічної реабілітації осіб, що пережили травматичні події. – Запобігання негативним соціальним наслідкам зловживання науковими знаннями і психотехнологіями, поширенню під виглядом наукового знання містичних ідей (як-от астрологія, шаманство, окультизм, пророкування тощо). Економічна роль – Підвищення ефективності діяльності у сфері бізнесу шляхом надання його представникам консультативних послуг з управління персоналом. – Сприяння розвитку інноваційної економіки, функціонуванню наукомістких підприємств, розширенню креативного підприємництва і стартапів, накопиченню інтелектуального капіталу суспільства. – Зменшення навантаження на державний бюджет шляхом: а) упровадження технологій підтримки здоров’я дітей і дорослих; б) проведення соціогуманітарної експертизи законопроєктів та інших нормативних актів, ухвалення яких може призвести до непередбачуваних економічних наслідків; в) розроблення засобів і технологій превенції та подолання негативних явищ в освітньому середовищі, які можуть спричинитися в майбутньому до втрати здоров’я окремими категоріями молоді, її часткової або й повної непрацездатності.
Культурна роль – Імплементація в культурний простір України історичного спадку вітчизняної соціально-психологічної думки, що сприятиме піднесенню патріотичного духу українського народу. – Протидія поширенню в українському суспільстві культури бідності, яка пригнічує соціальну й економічну активність та ініціативність населення, насамперед молоді. – Підвищення рівня медіакультури і медіаграмотності населення, що має велике значення для національної безпеки держави, протидії деструктивним інформаційним впливам та ворожим інформаційно-психологічним спецопераціям. – Подолання тенденцій знецінення експертного наукового знання в суспільній свідомості, формування в суспільстві усвідомлення культурної та цивілізаційної значущості соціогуманітарної науки як цінності, необхідної для сталого суспільного розвитку.
Сильні і слабкі сторони діяльності установи, перспективи її розвитку
Сильні сторони · Інститут має висококваліфікований кадровий потенціал, здатний виконувати всі покладені на нього завдання і відповідати новим викликам. · Науковий доробок Інституту визнано в Україні на найвищому державному рівні, що засвідчено, зокрема, відзначенням у 2019 р. роботи «Життєвий світ і психологічна безпека людини в умовах суспільних змін» Державною премією в галузі науки і техніки. · Провідні вчені Інституту мають певне визнання за кордоном, що знаходить відображення у співпраці під час виконання міжнародних проєктів, проведення міжнародних семінарів та конференцій. · Збереження і розвиток Інститутом авторитетних вітчизняних наукових шкіл і традицій наукового пошуку. · Активна громадянська позиція колективу Інституту, надання на волонтерських засадах допомоги постраждалим від зовнішньої воєнної агресії та фахівцям, які з ними працюють. · З-поміж установ НАПН України Інститут має найбільший молодіжний науковий потенціал, що сприяє інноваційній діяльності і є запорукою підготовки гідної наукової зміни. Слабкі сторони · Інститутові, на жаль, досі не вдалося домогтися істотних зрушень у диверсифікації джерел фінансування наукових досліджень і впровадженні наукових результатів. · Недостатньо інституалізовано зв’язки установи із закладами вищої освіти. · Інформаційно-комунікаційне забезпечення діяльності Інституту відстає від нагальних потреб і сучасних вимог. · Повільними поки що є темпи входження видань Інституту в міжнародні наукометричні бази. · Досі невеликою залишається частка публікацій науковців Інституту у виданнях з високим імпакт-фактором. Перспективи розвитку установи Незважаючи на значні труднощі, які впродовж останнього часу гальмують розвиток вітчизняної науки, вчені Інституту зберегли і нарощують досягнення за основними стратегічними показниками. У середньостроковій перспективі слід зосередити зусилля на примноженні та оптимальному використанні наявних інтелектуальних, творчих, організаційних, кадрових, фінансових та інформаційних ресурсів, підвищенні конкурентоспроможності наукових досліджень та експериментальних розробок.
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
2.1. Загальні положення
В основу Стратегії розвитку Інституту покладено Стратегію розвитку Національної академії педагогічних наук України на 2016–2022 роки, що ставить за мету підвищення суспільної ролі та збільшення внеску НАПН України у розвиток національної освітньої системи, у підготовку керівних, наукових, науково-педагогічних і педагогічних кадрів освіти та забезпечення випереджувального розвитку наук про освіту, педагогіки і психології відповідно до соціальних викликів і розвитку освітньо-наукової сфери. Головна мета діяльності Інституту в середньостроковій перспективі полягає в оновленні відповідно до викликів сьогодення теоретичних засад і методичного інструментарію соціально-психологічного досліджень, у пошуку шляхів якомога повнішого задоволення нагальних суспільних запитів щодо розв’язання актуальних на сучасному етапі проблем, серед яких: – формування стратегії психологічного супроводу суспільних та освітніх реформ; – профілактика та протидія негативним психічним явищам, спричиненим колективними травмами і зовнішньою воєнною агресією проти України; – забезпечення соціально-психологічної реабілітації та супроводу постраждалих від тривалої травматизації; – упровадження в освітній процес, що здійснюється в закладах освіти різного рівня, психологічно обґрунтованих інновацій. Стратегію розроблено згідно з положеннями міжнародних документів та чинного українського законодавства щодо функціонування освітньо-наукового простору.
2.2. Місія, візія, базові цінності, правові засади діяльності Інституту
Місія Інститут убачає свою місію в служінні українському суспільству шляхом проведення на найвищому рівні досконалості теоретичних і прикладних наукових досліджень та експериментальних розробок для цілісного розвитку системи освіти протягом життя в глобальному світі, забезпечення ефективного функціонування та перспективного розвитку освіти, розбудови громадянського суспільства, підвищення рівня психологічного благополуччя населення та сприяння гармонійному розвитку дітей і дорослих у період швидких цивілізаційних змін. Візія Інститут – національний міжнародно інтегрований центр наукових досліджень та експериментальних розробок, що здійснює генерування та поширення нових знань у сфері наук соціально-психологічного та політико-психологічного профілю для забезпечення вагомого внеску в суспільний розвиток. Базові цінності – людиноцентризм, – гуманізм, – демократизм, – соціальна відповідальність, – академічна доброчесність, – лідерство, – екологічність, – відкритість, – інноваційність. Правовими засадами діяльності Інституту є закони України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про повну середню освіту», інші акти законодавства щодо наукової, освітньої та інноваційної діяльності та ухвалений на їх основі Статут установи. Реалізація місії, візії, цінностей, правових засад Інституту здійснюється за пріоритетами розвитку шляхом виконання відповідних завдань. 2.3. Пріоритети розвитку Інституту
2.3.1. Цільові пріоритети: – національне лідерство в психологічній науці та збереження дослідницьких традицій наукових шкіл; – актуальність, якість, прогностичність і результативність діяльності; – міжнародна співпраця; – освітньо-наукова інтеграція; – імідж, репутація та авторитет у суспільстві; – мобільність і зв’язок з практикою. 2.3.2. Діяльнісні пріоритети: – дослідження та інновації; – освітня діяльність; – експертиза і консультування; – психологічна реабілітація і соціально-психологічна реінтеграція; – видавнича діяльність; – наукова комунікація. 2.3.3. Предметні пріоритети: – історіографія соціально-психологічної науки та різних форм соціально-психологічного мислення; – соціальна психологія особистості в умовах трансформації суспільства; – психологія груп, міжгрупових відносин та масоподібних явищ; – психологія націєтворення, історична психологія; – психологічні засади побудови правової держави, розвитку громадянського суспільства, мовної та регіональної політики; – психологія спілкування, запобігання конфліктам та їх подолання; – психологія масової комунікації, інформаційної безпеки, медіаосвіти; – психологія громадської думки, підтримання позитивного образу освітніх і суспільних реформ; – психологічна реабілітація і психологічна допомога, соціально-психологічний супровід осіб, що переживають травматичні події; – психологія політичної поведінки, соціалізації, ідентифікації, громадянської компетентності; – підготовка і підвищення кваліфікації керівних, наукових, науково-педагогічних і педагогічних кадрів освіти.
2.3.4. Організаційні пріоритети розвитку: – стратегічний менеджмент і демократизація управління; – посилення кадрового потенціалу; – підтримка наукової молоді; – розширення мережі експериментальних майданчиків; – розвиток корпоративної культури; – фінансове та інфраструктурне забезпечення; – інформатизація та інформаційне забезпечення. 2.4. Завдання і шляхи реалізації пріоритетів розвитку
2.4.1. Реалізація цільових пріоритетів
Національне лідерство у психологічній науці та збереження дослідницьких традицій наукових шкіл Утвердити Інститут як провідну наукову організацію соціально-психологічного і політико-психологічного профілю в Україні шляхом: – випереджувального розвитку соціально-психологічних теорій та їх практичного застосування; – підвищення науково-експертної ролі в галузі освіти та інших сферах, де виникає потреба в захисті інтересів особистості і її розвитку (психічне здоров’я, реабілітація, соціальний захист, медіаіндустрія тощо); – активізації міжнародного співробітництва та вивчення передового європейського і світового досвіду в галузі психології; – удосконалення управління науковими дослідженнями та експериментальними розробками; – підтримки дослідницьких традицій вітчизняних наукових шкіл; – розроблення механізмів взаємодії і врахування пропозицій зацікавлених організацій/осіб, зокрема організацій громадянського суспільства, професійних і фахових громадських об’єднань. Прогностичність, актуальність, якість Зосередити науковий пошук на продукуванні знань, які дають змогу створювати ефективні прогностичні моделі розвитку соціуму, демократизації суспільства, модернізації освіти, забезпечення психологічного благополуччя дитини і сім’ї, зростання потужності громад і конкурентоспроможності економіки країни. Започаткувати перспективні напрями й дієві механізми координації, інтеграції та вдосконалення процесу виконання наукових досліджень і експериментальних розробок, використовуючи можливості співпраці із закладами освіти та іншими базами дослідно-експериментальної роботи. Використовувати оновлювані критерії моніторингу й оцінювання якості результатів науково-дослідних робіт, їх відповідності європейським і світовим досягненням.
Міжнародна співпраця Активізувати участь Інституту в міжнародних дослідницьких та освітніх проєктах і програмах, зокрема в програмі Європейського Союзу Erasmus+. Систематично здійснювати моніторинг європейського і світового освітньо-наукових просторів з метою залучення Інституту до нових партнерських проєктів, ознайомлення науковців з практиками наукової роботи в інших країнах, сприяти адаптації та реалізації міжнародних моделей організації наукової роботи. Спрямовувати діяльність на пріоритетний розвиток таких форм міжнародної співпраці, які передбачають опублікування її кінцевих або й проміжних результатів в авторитетних зарубіжних журналах з високим імпакт-фактором. Розширювати практику проведення наукових заходів міжнародного рівня, насамперед на території України. Підвищувати англомовну та іншомовну компетентності наукових працівників, аспірантів і докторантів Інституту з метою поліпшення якості міжнародної наукової комунікації. Освітньо-наукова інтеграція Брати участь у проведенні спільних з установами НАН України, НАПН України та інших національних галузевих академій наук міжгалузевих і міждисциплінарних досліджень і розробок. Сприяти створенню спільних кафедр та лабораторій з метою інтеграції академічного та університетського секторів науки, популяризації результатів наукових досліджень. Розробити відповідні програми та здійснювати співпрацю з міністерствами і відомствами, провідними освітніми та науковими установами, закладами освіти, громадами, неурядовими організаціями, зокрема міжнародними, що підтримують розвиток освіти і науки в Україні. Сприяти зростанню академічної мобільності викладацького складу закладів вищої освіти і післядипломної освіти, зокрема організації стажування викладачів на базі Інституту, розширенню в підрозділах Інституту бази для проходження практики студентами, створенню спільних магістерських програм із закладами вищої освіти. Імідж, репутація та авторитет у суспільстві Розробити та реалізувати програму популяризації напрацювань Інституту, формування його високого іміджу, репутації та авторитету як національного центру наукових досліджень та експериментальних розробок із соціальної та політичної психології, передбачивши зокрема: – підвищення авторитету періодичних наукових видань Інституту, зростання наукометричних показників фахових видань відповідно до вимог провідних наукометричних баз (Scopus та Web of Science); – активну участь у популяризації результатів діяльності в засобах масової інформації та соціальних мережах; – запровадження процедури моніторингу громадської думки щодо діяльності Інституту; – створення та дієве підтримання англомовної версії сайту; – розроблення та популяризацію сторінок і профілів установи та її науковців у фахових мережах, зокрема англійською мовою. Синхронізувати комунікаційні кампанії з просування іміджу Інституту та науки в Україні в цілому із загальнонаціональними інформаційно-комунікаційними кампаніями на підтримку реформ у суспільстві та освіті.
Мобільність і зв’язок з практикою Підвищувати готовність установи до гнучкого реагування на запити практики, нові виклики і проблеми, які виникають у процесі реалізації інноваційної діяльності в освіті, розгортання суспільних реформ, взаємодії з різними суб’єктами в інформаційному просторі. Заохочувати мобільність співробітників та аспірантів Інституту, стимулювати впровадження в діяльність установи новітніх форм інноваційної активності, залучення її до освітньо-практичних концернів, креативних лабораторій, стартап-проєктів та інших форм висококваліфікованих середовищ у різних галузях, що потребують соціально-психологічних і політико-психологічних розробок. Використовувати потенціал мобільності співробітників та аспірантів Інституту для впровадження в діяльність установи новітніх форм інноваційної активності.
2.4.2. Реалізація діяльнісних і предметних пріоритетів
Наукова діяльність Планувати науково-дослідні роботи з орієнтацією на оптимальне поєднання пріоритетів розвитку наукових галузей, які репрезентує Інститут, з належним урахуванням нових освітніх та суспільних запитів, викликів розв’язаної проти України гібридної війни. Максимально конкретизувати тематику методологічного плану, яку слід спрямувати на: – обґрунтування психологічних засад і технологій соціального прогнозування; – розроблення алгоритмів експертної діяльності для створення компактних експертних систем, зокрема автоматизованих; – визначення наукових закономірностей, тенденцій, принципів соціальних трансформацій на основі узагальнення досвіду соціально-психологічної практики; – виявлення елементів соціально-психологічного знання, нагромаджуваного в межах інших наукових дисциплін; – розроблення нових та адаптацію зарубіжних психодіагностичних і психокорекційних методик; – опрацювання методичних та змістових аспектів популяризації соціально-психологічних знань серед окремих цільових груп і широких верств населення. Підвищувати рівень фундаментальності досліджень з основних розділів соціально-психологічної науки – соціальної психології особистості, психології груп та міжгрупових відносин, психології спілкування. Розширити тематичний спектр та поглибити практичну спрямованість політико-психологічних досліджень, а також досліджень з проблем медіапсихології та юридичної психології, які вже сьогодні тією чи іншою мірою розробляються в Інституті. Поступово освоювати проблематику інших дисциплін соціально-психологічного профілю (історичної психології, етнопсихології, військової психології, сімейної психології, психології соціальної роботи тощо) і тим самим сприяти їхньому розвиткові в Україні. І далі тримати курс на подальшу розбудову експериментальної бази наукових досліджень, ширше використовувати як дослідницькі, так і апробаційні можливості експериментального методу з концентрацією зусиль на проведенні резонансних експериментів усеукраїнського рівня. Спрямовувати наукові дослідження і розробки передусім на забезпечення реалізації концепції Нової Української Школи, соціально-психологічний супровід реформування всіх ланок освіти. Розширювати міжгалузеву співпрацю і взаємодію з іншими відомствами та інституціями для підвищення якості результатів наукових досліджень.
Освітня діяльність Забезпечити підвищення ефективності роботи аспірантури і докторантури в умовах переходу до нової форми освітньо-наукової підготовки докторів філософії, удосконалювати систему добору аспірантів та докторантів, що навчаються за кошти державного бюджету. Отримати ліцензії на перепідготовку спеціалістів за програмами післядипломної освіти та підготовку фахівців за кваліфікаційним рівнем магістра. Відстежувати запити на освітні послуги з боку іноземних громадян, проводити пошук зарубіжних партнерів для забезпечення мобільності аспірантів (викладання навчальних курсів, консультування при підготовці дисертацій, запровадження практики подвійних дипломів). Поглиблювати співпрацю та партнерство із психологічними факультетами і кафедрами закладів вищої освіти та інститутів післядипломної педагогічної освіти, зокрема в напрямі підвищення результативності наукових стажувань та виробничої практики студентів.
Експертиза і консультування Розширювати ініціативу й участь у розробленні та експертизі законів, підзаконних та нормативно-правових актів у сфері освіти, педагогіки і психології, наукової та науково-технічної діяльності, інтелектуальної власності, охорони психічного здоров’я і реабілітації. Надавати консультативні послуги громадянам, громадам та інституціям відповідно до сфери компетентності соціальної та політичної психології. Підтримувати національну інформаційну мережу з питань психології для обміну та поширення результатів наукових досліджень та експериментальних розробок. Видавнича діяльність Активізувати роботу з унесення періодичних видань Інституту до наукометричних баз даних. Підтримувати видання Інститу в електронній системі Open Journal System. Збільшити частку електронних видань у загальному обсязі випуску наукової продукції. Опрацювати питання щодо можливості та економічної доцільності здійснення Інститутом видавничої діяльності на комерційних засадах.
Взаємодія з органами державної влади, інституціями громадського суспільства, засобами масової інформації Забезпечувати участь учених Інституту в розробленні й обговоренні законопроєктів, підзаконних та нормативно-правових актів з питань освіти і науки, підвищувати дієвість представництва установи в науково-методичних комісіях МОН України. Широко використовувати можливості, які надає робота у складі громадської ради при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, інших громадських утворень при органах державної влади. Піднести на якісно новий рівень експертну функцію Інституту, для чого, з одного боку, забезпечити завчасність формулювання відповідних запитів від державних органів та громадянського суспільства, з другого – значно підвищити мобільність науковців, готовність до своєчасного надання фахових відповідей та експертних оцінок на широке коло актуальних у реальному часі питань. Посилити просвітницьку функцію Інституту, ініціювати перехід до стратегічних форматів взаємодії з медіавиробниками, започаткування спеціалізованих медійних проєктів, спрямованих на психоедукацію і поліпшення соціально-психологічної обізнаності населення. Поглиблювати співпрацю з громадськими організаціями, що створені з участю Інституту та його співробітників, передусім з ГО “Асоціація політичних психологів України”, ВГО “Арт-терапевтична асоціація”, ГО “Асоціація медіапсихологів та медіапедагогів України”. Розгорнути діяльність створеного на громадських засадах Навчально-практичного центру психологічних інновацій у сфері соціальної психології, завдання якого – інноваційне методичне забезпечення як системи освіти, так і соціуму. Активізувати роботу з пошуку можливостей для створення в закладах вищої освіти (на громадських засадах, а якщо це можливо – і на засадах спільного фінансування) структурних підроздів (відділів, лабораторій), що провадять наукову діяльність за профілем Інституту.
2.4.3. Реалізація організаційних пріоритетів
Стратегічний менеджмент і демократизація управління Забезпечити зміцнення і концентрацію наукового потенціалу Інституту на предметних пріоритетах розвитку фундаментальних і прикладних наукових досліджень та експериментальних розробок, зокрема шляхом: – орієнтації діяльності установи на предметні пріоритети розвитку; – здійснення добору, атестації і зосередження наукових працівників, аспірантів, докторантів на відповідних предметних пріоритетах розвитку; – ураховування предметних пріоритетів розвитку при прийомі в аспірантуру і докторантуру, формуванні тематики дисертаційних досліджень; – запровадження міждисциплінарних досліджень і розробок. Запровадити стратегічне планування (інституційні стратегії розвитку) відповідно до принципів субсидіарності та міри впливу, визначених Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Розширити практику фахових консультацій та громадських обговорень при ухваленні рішень на різних рівнях управління. Поширювати в Інституті командний стиль роботи, зокрема шляхом: – збалансування персональних та колективних статутних і фактичних повноважень; – відходу від практики зосередження в руках однієї особи повноважень керівника наукової установи та голови вченої ради; – розширення практики формування тимчасових колективів/команд фахівців для вирішення питань основної діяльності. Упровадити в практику наукової діяльності Інституту проєктний підхід, зокрема на основі проєктного та грантового національного і міжнародного фінансування. Забезпечити прозорість оцінювання ефективності діяльності наукових працівників. Організаційну роботу й оцінку діяльності установи здійснювати відповідно до орієнтовних щорічних індикаторів розвитку НАПН України та кращих світових практик. Запровадити систематичний перегляд структури установи з метою підвищення її організаційної ефективності відповідно до предметних пріоритетів розвитку.
Посилення кадрового потенціалу Розробити та реалізувати заходи щодо підвищення англомовної та інформаційно-комунікаційної компетентності науковців. Орієнтувати виконавців наукової тематики на систематичне використання національних і міжнародних інформаційно-комунікаційних сервісів у дослідно-експериментальній роботі та впровадженні її результатів. Здійснювати патронаж молодих науковців, опікуватися їхнім кар’єрним зростанням, дбати про суспільне визнання їхніх наукових досягнень на основі щонайщільнішої взаємодії з Радою молодих учених Інституту. Налагодити систему стимулювання наукових співробітників за публікацію англомовних праць, передусім у зарубіжних журналах з високим імпакт-фактором. Вишуковувати можливості для організації зарубіжних стажувань учених Інституту. Розбудовувати співпрацю з Малою академією наук, визначити шляхи та механізми залучення і заохочення талановитої молоді до дослідницької діяльності Інституту. Удосконалювати механізми мотивації для підвищення ефективності роботи наукових працівників. Здійснювати оптимізацію та оновлення кадрового складу на основі систематичного прозорого оцінювання ефективності діяльності наукових працівників, формувати нову генерацію наукових працівників і перспективних наукових шкіл. Підтримка наукової молоді Створити умови для роботи Ради молодих учених з питань досліджень та інновацій. Максимально залучати до розроблення планової науково-дослідної тематики докторантів, аспірантів та наукових кореспондентів, що передбачає, зі свого боку, зміцнення інституту наукових кореспондентів та його нове функціональне наповнення. Підтримувати участь молодих науковців Інституту у масштабних міжнародних проєктах, сприяти залученню аспірантів до цієї роботи. Розширення мережі експериментальних майданчиків Створити мережі експериментальних майданчиків для кожного підрозділу установи з можливістю отримання синергетичного ефекту від поєднання різних проєктів в експериментальних закладах освіти, реабілітаційних установах та інших партнерських організаціях.
Розвиток корпоративної культури Активізувати розроблення корпоративних норм і включення їх до нормативних положень (Статуту Інституту, Колективного трудового договору, посадових інструкцій, положень), а також започаткувати моніторинг їх дотримання для забезпечення взаєморозуміння персоналу та покращення взаємодії, збереження та розвитку наукових традицій Інституту. Розробити елементи фірмових знаків для оформлення наукової продукції, сайту і дописів на різних електронних ресурсах, що сприятиме кращому розпізнаванню Інституту користувачами. Фінансове і матеріально-технічне забезпечення установи Підвищити рівень матеріально-технічного забезпечення наукових досліджень та експериментальних розробок. Посилити контроль за раціональним використанням бюджетних коштів. Здійснювати заходи щодо диверсифікації джерел фінансування Інституту, що передбачає: – наполегливе просування іміджу установи у віртуальному просторі для пошуку замовлень на послуги, які може надавати Інститут; – цілеспрямований пошук грантів, наукових та освітніх проєктів, які може виконувати Інститут; – підготовку заявок на конкурс наукових проєктів для отримання державних грантів; – активізацію фандрайзингової роботи, спрямованої на підтримку науково-дослідної, освітньої та волонтерської діяльності співробітників; – інтенсивне формування мереж зацікавлених споживачів наукової продукції та наукоємних послуг. Проводити в міру потреби профілактичні та ремонтно-відновлювальні роботи в приміщеннях наукових підрозділів та місцях загального користування, дбати про більш комфортне облаштування робочих місць співробітників (наприклад, встановлення кондиціонерів), приміщень для консультацій і проведення масових заходів.
Інформатизаця та інформаційне забезпечення Забезпечити модернізацію за міжнародними стандартами офіційного сайту Інституту, створення його англомовної версії та англомовних версій сайтів наукових підрозділів. Збільшити щонайменше вдвічі та періодично оновлювати парк комп’ютерної техніки, яка перебуває в користуванні наукових підрозділів. Підвищувати рівень технічної забезпеченості дистанційних форм наукової та науково-педагогічної діяльності. Забезпечити доступ учених Інституту до профільних зарубіжних видань. Забезпечити дотримання авторських прав та інформаційної безпеки науково-освітньої сфери діяльності установи та її наукових співробітників. Запровадити регулярне осучаснення науково-технічного інструментарію для проведення наукових досліджень та експериментальних розробок. Розробити план заходів щодо інформатизації Інституту, в якому передбачити: – запровадження електронного документообігу в установі; – модернізацію локальних мереж, робочих станцій і серверів та/або створення загальної локальної мережі хмарного середовища з можливістю використання ліцензійних програмних засобів; – сприяти розвитку корпоративної інформаційно-комп’ютерної інфраструктури НАПН України. Забезпечити відкритий доступ до наукових звітів установи, а також індивідуальних звітів наукових працівників з можливістю зворотного зв’язку від наукової спільноти.
ІІІ. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
Утілення Стратегії дасть змогу істотно підвищити академічний потенціал, організаційну спроможність Інституту щодо реалізації місії, візії, базових цінностей, правових засад і статутних завдань. Інститут у цілому, значна частина лабораторій утвердяться як національні лідери у своїх предметних сферах діяльності. Істотно підвищиться співпраця установи із зацікавленими національними і міжнародними партнерами, що є запорукою її подальшого розвитку. Відбудеться інтеграція установи, її наукових підрозділів із закладами освіти на всіх освітніх рівнях, з університетами включно. Поліпшиться зв’язок з практикою теоретичних досліджень. Підвищаться актуальність, якість, результативність, прогностичність і соціальна значущість основної діяльності Інституту та конкурентоспроможність (відповідність кращим світовим зразкам) його результатів, зросте їхній соціальний ефект, а отже, імідж, репутація та авторитет у суспільстві. В Інституті буде гармонізовано (збалансовано) основні види діяльності: фундаментальні і прикладні наукові дослідження, експериментальні розробки, підготовка кадрів вищої кваліфікації, інноваційна діяльність з упровадження наукових здобутків, експертна і консультативна функції, психологічна реабілітація, підвищення кваліфікації освітян та інших верств населення із соціально-психологічної тематики. Головним результатом реалізації Стратегії Інституту до 2025 р. буде позитивна динаміка класифікаційної оцінки установи за її науковим потенціалом, інфраструктурою, досягненнями і престижем. Цю динаміку засвідчуватимуть: – збереження рівня кваліфікації наукових кадрів за показником відношення кількості висококваліфікованих наукових працівників (докторів і кандидатів наук) до загальної кількості наукових працівників – не менш як 70 %; – зростання кількості молодих учених, які отримуватимуть гранти і премії для молодих учених, аспірантів і докторантів; – покращення бюджетної інфраструктури, зокрема обсягу фінансування, залученого з позабюджетних джерел, і обсягу конкурсного фінансування через Національний фонд досліджень України; – зростання на одне інтервальне значення показників наукової діяльності щодо кількості монографій та іншої книжкової продукції, виданої в Україні і за кордоном, у розрахунку на одного наукового працівника (0,5 на одного наукового працівника за три роки); – зростання щонайменше на два інтервальних значення продуктивності науковців щодо підготовки тез і матеріалів наукових конференцій в Україні і за кордоном (понад 10 на одного працівника за три роки); – збереження рівня публікацій у вітчизняних фахових виданнях (більш як одна стаття на одного працівника за три роки); – зростання щонайменше на одне інтервальне значення кількості публікацій у закордонних наукових журналах, що індексуються у Web of Science Core Collection і Scopus (більш як одна стаття на п’ятьох співробітників за три роки); – внесення наукових видань Інституту до однієї з наукометричних баз даних (Web of Science Core Collection, Scopus, ERIX PLUS, PubMed); – збільшення кількості працівників, які є членами редакційних колегій наукових видань, що індексуються в наукометричних базах і не видаються установою (понад три особи). Буде забезпечено позитивну динаміку показників рейтингового оцінювання установи під час проведення наступної державної атестації, а саме: – публікаційної активності різних видів; – створення і використання об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема авторських свідоцтв на наукові твори; – результатів наукової роботи щодо створення або істотного вдосконалення технологій і видів діагностики; – проведення наукових експертиз, нових або істотно вдосконалених послуг. |