Інформаційне пресищення під час карантину: що робити?

Любов Найдьонова, член-кореспондент Національна академія педагогічних наук України, доктор психологічних наук, заступник директора з наукової роботи Інститут соціальної та політичної психології НАПН України.

Як і будь-яка компенсаторна діяльність, інформаційна активність вичерпує свою тимчасову захисну психологічну функцію. Починає наростати роздратування, яке знаходить масу об’єктів-мішеней. Що стоїть за цим роздратуванням, крім виснаження захисного механізму, використання якого було надмірним?

📌По-перше, це природна динаміка психіки, яка не може довго перебувати на одному полюсі своєї роботи, а потребує флуктуацій – коливань. Цими коливаннями можна свідомо управляти (напруження – розслаблення, робота -відпочинок, мобілізація -сон і т.п.) в природному для вас ритмі. Будь-який дискомфорт (а роздратування – це індикатор дискомфорту) свідчить про те, що встановлений ритм інформаційної поведінки не відповідає природним ритмам вашої психіки, а значить, потребує корекції. Самий час переглянути свій інформаційний розклад дня, самовизначити пріоритети і запровадити зміни. Можливо для вашої медіагігієни зараз потрібна жорстка медіадієта? А можливо вже треба діяти радикальніше і влаштувати просто медіапаузу або медіавихідний? Це стосується й дітей, бо їм, з їхніми іще мало розвинутими рефлексивними механізмами, таку рефлексію можна отримати лише на аутсорсинг (із зони найближчого розвитку, від батьків). Придивіться, може дитина теж стала більш дратівливою, ніж раніше? Це сигнал діяти.

📌По-друге, інформаційна поведінка переважно зараз – це екранні практики, які не забезпечують повноформатного спілкування (з просторовими переміщеннями і позиціонуванням, доторками, запахами – усією тілесністю, яку ми зазвичай слабо усвідомлюємо, а зараз накопичуємо величезний дефіцит. Тут психіці теж можна допомогти.

👉 Є такий мем в медіаосвітянській спільноті “візьміть в руку шишку” – тобто:) активізуйте тактильні і кінетичні відчуття. Це може бути будь-який об’єкт в руках, або зміна різних об’єктів.
👉 Нюхайте і насолоджуйтеся різними запахами. Навіть якщо немає аромамасел, можна відкрити, чим пахне картопля, хліб, родзинки, мило і т.д. Якщо запахи будуть не дуже приємними, це теж не страшно, психіці такий тренажер теж потрібен.
👉 Або просто включайте свою фантазію і спогади про інші місця, де ви добре себе почували, згадайте, як ви були розташовані в просторі, уявіть, що вас оточувало, які були звуки, які були відчуття на шкірі обличчя, чим були зайняті руки, які були запахи, побудьте там в цьому класному місці деякий час. Ваша психічна пружина розслабиться, ви допоможете собі здолати тимчасову сенсорну депривацію в умовах самоізоляції. Після цього пріоритети стануть яснішими, і можна оптимізувавши ритми, повертатися до інформаційної поведінки.
👉 Чудовий сенсорний тренажер дає робота з тістом, ліпіть вареники. Мій покійний тато навчив мене в дитинстві плести спицями, бо це була чоловіча традиція в їхньому селі, коли хати взимку снігом замітало. А які традиції є у вашій родині? Самий час розпитати батьків!
👉 Батькам: започаткуйте традиції в своїй родині, вони для ваших дітей стануть психологічним ресурсом на довгі роки їхнього дорослого життя.

Ще раз наголошую, наша психіка дуже пластична, треба більше довіряти собі.

Всім здоров’я!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *