Дев’ятий міжінститутський теоретичний семінар з медіаосвіти

На обговоренні – невідкладні проблеми медіаосвіти

Розробляючи тему «Соціально-психологічні засади формування  медіакультури особистості», колектив лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти Інституту соціальної та політичної психології АПН України (завідувачка Л. А. Найдьонова) зіткнувся з проблемою, нагальною не лише для соціальної психології, а й для педагогіки, усієї сфери масових комунікацій. Було взято курс на тісні наукові контакти з  ученими і практичними працівниками цих суміжних галузей. Лабораторія  започаткувала обговорення проблем,  пов’язаних із функціонуванням особистості, передусім юної, в інформаційному та освітньому просторах з  науковцями  кафедри методології масових комунікацій Інституту  журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та викладачами Київського педагогічного університету ім. Б.Грінченка. Спільно з ними проведено низку конференцій, круглих столів та міжінститутських теоретичних семінарів, у роботі яких взяли активну участь також шкільні педагоги із столиці і регіонів України.

21 вересня відбувся черговий  дев’ятий міжінститутський теоретичний семінар з медіаосвіти. На обговорення було винесено питання про актуальні проблеми, методики та шляхи організації медіаосвіти в загальноосвітній школі. Співробітники лабораторії представили програму організації широкомасштабного експерименту з упровадження розробленого медіаосвітнього курсу для старшокласників «Медіакультура», у межах якого створюються робочі групи із зацікавлених учителів, які, апробуючи типову програму, зможуть виробити свої авторські підходи до медіаосвіти з урахуванням переходу до профільного навчання. Велику зацікавленість викликала також доповідь Олени Віленівни Куценко, оргсекретаря Асоціації діячів кіноосвіти і медіапедагогіки України, яка поділилася з присутніми своїм багаторічним досвідом формування кінокультури дітей від перших до випускних класів, у якому інтегруються зарубіжні напрацювання медіаосвіти і традиції, накопичені вітчизняним товариством друзів кіно.

Учасники семінару зосередили увагу на актуальних проблемах організації шкільної медіаосвіти. Передусім важливо налагодити підготовку професійних медіапедагогів для загальноосвітніх шкіл. Адже на заваді широкому впровадженню медіаосвіти в українській школі стоїть насамперед дефіцит підготовлених кадрів. Перший крок зроблено – уже існує  новий науково-методичний посібник для вчителя «Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід», який отримають усі учасники експерименту. Проте, як наголошували самі учасники, потрібно терміново готувати освітні стандарти університетської підготовки медіапедагогів і медіапсихологів, які співпрацюватимуть у школі, оперативно озброїти їх сучасними медіаосвітніми теоріями і підходами, підручниками та посібниками, іншим методичним і технічним оснащенням.

На жаль, Україна сьогодні відстає в питаннях організації медіаосвіти не тільки від європейських країн, а й від більшості пострадянських держав, які переймаються інформаційним благополуччям молодих поколінь. Адже інформаційний простір, у якому перебувають наші діти, - глобалізується, а доступність інформаційних технологій (Інтернету, мобільного зв’язку) разом із новими можливостями несе й нові загрози.

Сьогодні медіаосвіта є вкрай потрібною, а тому не можна гаяти час. Про це говорили учасники семінару: і викладачі Інституту кіномистецтв ім. Карпенка-Карого і працівники соціальних служб м. Києва. На семінарі було підтримано Паризьку програму і рекомендації з медіаосвіти, прийняті ЮНЕСКО. Ця авторитетна міжнародна організація наголошує на тому, що значущість медіаосвіти в умовах входження в інформаційне суспільство невпинно зростає, відтак накопичений у світі за чверть століття досвід давно пора  переводити із стадії експериментів у широке практичне застосування. Відбудеться це лише за умови міжнародного обміну досвідом, мобілізації громадської думки, об’єднання всіх зацікавлених у розвитку медіа освіти сторін, у тому числі відповідальних за прийняття управлінських рішень на найвищому державному рівні. Адже йдеться про долю українських громадян ХХІ століття.

Олексій Баришполець,
провідний науковий співробітник
 Інституту соціальної та політичної  психології АПН України