Нова українська школа. Поради педагогам про організацію роботи учнів у малих групах

Робота учнів у малих групах

полегшує адаптацію до школи

формує уявлення про соціальну справедливість

ґрунтується на демократичних правилах спілкування

впливає на самооцінку

реалізовує творчий підхід до навчання

«Поряд і разом» та інші переваги роботи учнів у малих групах

Пріоритети Нової української школи знають усі педагоги шкіл. Однак стиль взаємодії учнів «поряд, але не разом» перетворити на «поряд і разом» не просто, але можливо. Один зі способів — організувати роботу учнів класу у малих групах. Перш ніж братися за апробацію цього способу, треба самим зрозуміти його суть. Варто управлінцям школи (директорам, завучам) обговорити це питання з учителями та довести його ефективність. Отже, малі групи класу…

… полегшують адаптацію до школи

Коли першокласник освоює нове для нього соціальне — освітнє — середовище, доцільно використовувати ігрові методи роботи, де чільне місце займає практичне моделювання навчальної діяльності учня в малих групах. Це полегшує адаптацію дитини до школи та сприяє у подальшому її успішній навчальній діяльності. У малій групі для дитини результати роботи — цікавіші, несподіваніші, оригінальніші. «Тут, зараз і разом» надихає, енергетизує, підбадьорує першокласника. У малій групі людина, а тим більше маленька, завжди почувається безпечніше та захищеніше, ніж наодинці.

 

ЗНАК УВАГА

Група — це механізм підтримки, соціалізації, навчання та ефективної роботи. Із сильного групового «Ми» виростає індивідуальне «Я».

 

З допомогою вчителя дитина добре опановує складові навчальної діяльності: рахує, читає, порівнює, піднімає руку, коли того вимагає вчитель, заучує правильні відповіді тощо. Проте за таких умов мотивація навчання та саморегуляція власної поведінки не формується, й може набувати негативного вектору розвитку. Дитина не хоче навчатися, їй нецікаво, вона не розуміє, чому саме таких правил поведінки вона має дотримуватися.

У дитячих групах набагато легше, ніж у процесі взаємодії з дорослим, формується самостійність дитини, самоконтроль і оцінка власної навчальної діяльності. Діти навчаються один у одного, пробують, експериментують, розказують, коментують, сміються, допомагають, підказують, питають один одного, просять допомоги, помиляються та пробують ще раз, імітують інших, дякують за допомогу, радяться. Вони домовляються, хто буде починати роботу, а хто завершувати, що робитимуть разом, а що наодинці.

У взаємодії діти можуть сваритися, заважати іншим, нав’язувати свої думки та дії, домінувати над іншими, голосно кричати, плакати, ображатися та ображати інших, поводитися демонстративно, щоб привернути увагу до себе або, навпаки, щоб не звертати, боятися говорити. Але ці негаразди набагато легше долати в колі однолітків, бо взаємодія відбувається в ситуації «рівний рівному». Страхи зникають, коли не один ти незграбний, неуспішний, коли можна помилятися та виправлятися, а дорослий не контролює кожний твій крок. Надмірна настирливість деяких дітей регулюється ігровими ситуаціями, в яких дитина навчається стримуватися, поступатися, домовлятися (Г. Цукерман, 1993. Виды обобщения в обучении. – рос.)

 

ЗНАК УВАГА

Діти мають право на помилку. Ці помилки в них обов’язково будуть, бо діти освоюють нову для них діяльність. Настанови дорослих дитині бути бездоганним та не робити помилок можуть спрацювати як антимотиватор навчання.

 

Важливо дати можливість дитині самій помітити помилку, осмислити її та виправити. Робота в малих групах однолітків допоможе маленькому перфекціоністу сприйняти більш виважене ставлення до помилок.

… формують уявлення про соціальну справедливість

Діти виявляють різні моделі взаємодії, які вони спостерігають та засвоюють у сім’ї. Найпоширеніші: авторитарна та демократична.

За підтримки вчителя, відкидаючи неефективні моделі взаємодії, діти навчаються співпрацювати, домовлятися, згуртовуватися. Відтак, позитивна мотивація навчання разом із комунікативною компетентністю стають «сходинками» до подальшого розвитку особистості дитини. Відсутність жорсткої оцінної позиції дорослого, дружнє середовище однолітків формує довіру в учня до школи як соціального інституту (в тому його відчутті, що це не є домашнє середовище, але воно так само доброзичливе). Так, соціальні вміння учня сприяють розвитку навчальних.

Дитина не завжди виразно відчуває власне соціальне благополуччя та соціальну справедливість. Йдеться не лише про уміння взаємодіяти в соціумі, працювати в команді, а про єдність емоційного та особистісного розвитку дитини, своєрідний феномен: «Я щасливий, бо мене розуміють інші, з повагою ставляться до мене, справедливо оцінюють мене, помічають мої успіхи», або ж: «Я нещасний, бо мене не розуміють, до мене ставляться без поваги, оцінюють несправедливо, не помічають моїх успіхів».

 

ЗНАК УВАГА

Громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей (ст. 12 Закону України про освіту). Ці сформовані компетентності характерні для старших школярів, але перші, емоційні, а тому найщиріші уявлення людини про соціальну справедливість і рівність виникають саме в той момент, коли вона долучається до системи розподілу суспільних благ, один із яких — освіта. Тобто ці компетенції учнів починають формуватися вже в першому класі.

 

Стратегії опанування знаннями (самостійного — несамостійного) закладаються в людині в початковий період її навчання. Взаємодія в малій групі є міні-моделлю соціуму для дитини. Вона містить уявлення про способи взаємодії між людьми та способи досягнення власних цілей у суспільстві, найперші найпростіші уявлення про соціальну справедливість.

… визначають демократичні правила спілкування

Дитина не може розпізнати свої почуття та висловити їх вербально. Саме тому нерідко у дитини виникає сплутаність почуттів, емоційні образи, відчуття власної незначущості через:

  • незрозумілість оцінок учителя, їх беззаперечність, оскільки вони визначаються безумовним авторитетом вчителя;
  • відсутність підтримки з боку батьків, які не присутні на уроках;
  • неспроможність через недостатній особистісний і когнітивний розвиток вести дискусію зі старшим за віком, впевненим у власній бездоганності дорослим.

За таких умов шкільну самооцінку дитини визначає одна людина, яка оцінює: вона має авторитет, її об’єктивність дій важко перевірити, їй здебільшого довіряють батьки (остання надія дитини вже тут може остаточно згаснути).

Від ставлення вчителя до дитини залежить її соціально-психологічний статус у класі. Більшість учнів вловлюють особливості поведінки вчителя стосовно певних дітей і можуть почати маніпулювати поведінкою вчителя на свою користь.

Одним із чинників булінгу, деструктивної групової стратегії розв’язання суперечностей і конфліктів у класі, мимоволі може стати вчитель та його стиль керівництва класом. Соціально-психологічне підґрунтя булінгу в школі закладено старою системою навчання: монологічною, директивною, односторонньою в комунікації. Нова українська школа пропонує діалог, взаємоповагу дорослих і дітей, демократичні правила спілкування, а вони формуються лише шляхом прийняття їх усіма учасниками взаємодії.

… впливають на самооцінку

При застосуванні роботи в малих групах функції контролю та оцінки дитини зміщуються з вчителя, представленого в одній особі, на оцінку кількох осіб: вчителя, інших дітей та на саму дитину. Пояснюючи іншим, як треба діяти, обґрунтовуючи таким самим, як ти, відповідь, представляючи спільні результати роботи групи, дитина відчуває себе в безпеці. У неї є більше шансів спитати про те, що їй незрозуміло, ризикнути, поставити несуттєве, невдале, не по темі запитання та виявити власну пізнавальну активність. Отримувати негативний зворотній зв’язок у групі своїх друзів не так уже й страшно, а головне — не я один такий повільний, імпульсивний, переляканий і тривожний, самовпевнений, незнаючий або, навпаки, всезнайко.

Отже, самооцінка дитина зміцнюється та спирається на процеси самоорганізації в групі однолітків.

Якщо ж стосунки в мікрогрупі складаються недружньо, хтось із дітей хоче домінувати над іншими, відволікає інших від навчальних завдань, свариться, то тут уже вчитель стає авторитетним медіатором конфліктних ситуацій. Учитель:

  • нагадує про спільні правила взаємодії, які діти самі й склали, обговорили та прийняли;
  • вислуховує сторони конфлікту;
  • розуміє та приймає їхні почуття, виявляє емпатію;
  • з опорою на казкові персонажі, лялькові перфоманси презентує хороші та погані приклади поведінки школяра.

У жодному разі не можна наводити негативні зразки учнівської поведінки, використовуючи приклади такої поведінки самих учнів.

 

ЗНАК УВАГА

Щоб набути ширшого зворотного зв’язку від більшої кількості однокласників, не створюйте весь час сталі мікрогрупи дітей. Добре, коли учень набуде досвіду спілкування з усіма іншими учнями взаємодії. Тобто, кожного разу, коли діти виконують завдання в групі, змінюйте критерії формування мікрогруп. А такі критерії можуть бути різними: довільними (діти об’єднуються в групи за власними вподобаннями) або строго визначеними вчителем: за рівнем готовності виконувати певне завдання, за рівнем засвоєння знань тощо. В останньому випадку мікрогрупи дітей формуються таким чином, щоб у кожній із них була дитина з високим рівнем засвоєння певних знань, яка поведе за собою інших дітей, менш підготовлених. Не має бути зосередження «хороших» учнів в одній групі, а «слабких» в іншій. Навчаючи один одного, діти демонструватимуть високі шкільні досягнення.

…реалізовують творчий підхід до навчання

Нова українська школа визнає не лише цінність різних здібностей як здібностей до окремих навчальних предметів дитини, а й усього спектру її індивідуальності (нахилів, уподобань, темпераменту, характеру тощо). Під час роботи в групі та досягнення учнем високих результатів діяльності він має задіяти свої кращі індивідуальні якості.

Так, наприклад, щоб представити результати групової роботи за темою заняття «Веселка», одна або дві дитини можуть її намалювати, хтось розповість про те, як вона виникає (попередньо прочитавши про це в книзі або розпитавши в дорослого), хтось може скласти математичну задачку про веселку, хтось складе вірша або вигадає художню розповідь про веселку, хтось презентує танцювальну композицію під назвою «Веселка», хтось розповість про використання слова веселка в прямому та переносному значенні, а хтось … самостійно домовиться з учителем фізики про демонстрацію веселки в кабінеті фізики старшої школи. Ось тут і художні, і виконавські, і словесні, і практичні, і математичні, і філологічні, і організаційні, і академічні здібності.

Якщо в традиційній концепції навчання диференціація учнів за одним видом здібностей — академічних— до засвоєння знань за певним навчальним предметом, тобто здібностей до наслідування, навчання, а не творчого використання інформації, є доволі помітною в шкільному класі, то в новій українській школі така диференціація дітей не є визначальною в успішності учня.

 

ЗНАК УВАГА

Особистість кожного учня цінна для успішної навчальної діяльності, цінні всі види здібностей. Оцінка учня лише за одним видом здібностей є односторонньою, неповною, несправедливою.

 

Групові форми роботи стимулюють вияв рухливості учнів. Відповідно до начальних завдань допускають без дозволу вчителя вільне пересування по класу, сприяють опануванню свого «Я» у фізичному просторі шкільного класу. Діти можуть взяти участь у прийнятті рішень в облаштуванні класу для занять, в оперативній перестановці меблів (за умови збереження безпеки), килимів, іншого антуражу приміщення класу. Отже, уже в цьому віці також можуть виявлятися певні логістичні здібності дітей.

Робота в групах між учнями може спонтанно розподілятися не лише за певними перевагами, схильностями, здібностями учнів, а й за ролями, властивими командній роботі. Ці ролі першачків можуть бути доволі простими та не такими спеціалізованими, як у дорослих. Так, достатньо буде, коли хтось на себе візьме роль організатора, а хтось виконавця, хтось буде контролювати, хтось вигадувати, а хтось демонструвати результати спільної роботи. У групі спонтанно знайдеться місце для імпульсивних і повільних, для лідерів і тих, кого ведуть. Іншого разу в процесі групової роботи діти можуть змінити свої ролі. Учитель має пропонувати учням на вибір різний діапазон ролей. Непотрібно жорстко закріплювати за дитиною одну певну роль.

Відчуваючи справедливість, набуваючи соціальні компетентності, учень почувається благополучно та успішно навчається.

Учень, який уміє взаємодіяти та працювати в команді, набуває внутрішнього настановлення про справедливість у суспільстві. Це — гарний мотиватор успішного навчання.

 

Лідія Чорна,

завідувач лабораторією психології малих груп та міжгрупових відносин,

канд. психол. наук, старший науковий співробітник

 

Опубліковано: Практика управління закладом освіти, 2019, 11

https://edirshkoly.mcfr.ua/769715