Як уберегти дітей від стресу і паніки під час карантину? Для батьків

Як уберегти дітей від стресу і паніки під час карантину? Як пояснити, чому треба залишатися вдома, але все ж учитися?
Підбираючи спосіб варто врахувати, що він має відповідати віку дитини, її характеру, а також враховувати, які стосунки з батьками. Варіантів багато, але головне – найкраще заспокоює дитину спокій і впевненість батьків. Тому почати потрібно з себе. Спокійно пояснити дитині тимчасові зміни – вони потрібні, щоб врятувати від зараження стареньких, щоб ті довше жили і радували своїх дітей, онуків і правнуків. Бути готовим відповідати спокійно на питання про смерть. Так, усі помирають, коли життя закінчується, смерть це природна частина життя. Після смерті людина живе в пам’яті тих, хто пам’ятає про неї. Зараз ми не збираємося помирати, та маємо потурбуватися про бабусі і дідусів. Розказати про коронавірус. Всі хворіли на застуду чи грип і одужували. Коронавірус схожий на грип, але люди ще не навчилися на нього хворіти і не придумали ліки. Науковці вивчають цей вірус, щоб знайти найкращі ліки, тому краще поберегтися, поки не знайдуть ліки.
Це пояснення підійде наймолодшим. А зі старшими варто розмовляти так, щоб разом розібратися, яка інформація є достовірною, чому треба сумніватися, як перевірити інформацію, якими джерелами користуватися, як оцінити інформацію, для чого люди обманюють, в чому їхня вигода і т.п. Чим більше завантажується інтелект такими завданнями, тим більше ми опановуємо емоції.
Щодо того, чому потрібно вчитися, це питання того, як раніше ви це пояснювали дитині. Так, схоже на канікули, але це не канікули, а карантин – навчання просто в іншій формі. Тому все для пояснення, чому вчитися треба, – застосовуйте. Тому, що розвиває себе, своє мислення, здатність розв’язувати завдання, долати труднощі. Тому що це дуже цікаво – пізнавати нове, навчитися робити те, що раніше не вмів. Це лише приклади розмови. Але потрібно допомогти дитині організувати простір і час для роботи. Робоче місце, розклад краще узгодити з дитиною. Отримавши домовленість про розклад, ви вже не диктуєте, що робити і не заставляєте, а допомагаєте самоорганізуватися.
Допомогти дитині налаштуватися на навчання можна придумавши спеціальні ритуали. Збираємося до школи, ідемо в школу, заходила в клас, сідаємо за парту. В уяві , але це налаштовує. Хай цей стіл буде твоя парта, а ця штора двері в клас. Дзвонить дзвінок почалися заняття. Хай дитина в грі налаштовується. Хай поставить дзвінок на певний час, щоб була перерва. Спитайте, що допомогло налаштуватися, а що заважало. Придумайте разом, як зробити краще.
Із моря інформації варто обирати лише потрібне, те що може вплинути на порядок життя в карантині. Те, що потрібне для навчання чи роботи. А решту інформації дозувати , відслідковуючи власні реакції. Прилипання до телевізора -це така реакція, яка свідчить про тривогу. Тривога штовхає людину на пошук інформації, але потрапляючи в інформаційні потоки людина стикається з дуже емоційно насиченими повідомленнямия кі підсилюють тривогу. Так формується тривожний інформаційний вир, який затягує. Тому важливо з нього вибиратися, не перебувати в цій вирві увесь час. Адже ми керуємо своєю інформаційною поведінкою, а не медіа нами. Перше, дозувати час на новини, щоб на інші дії і справи лишалося достатньо. Можна і повністю відмовитися на певний час. Домовтеся, що берете медіапаузу, – з кимось, хто вам розкаже про найбільш важливе, коли ви спитаєте. Або коли дійсно відбуваються зміни. Наприклад, карантин завершився, а ви в медіапаузу все ще сидите вдома тоді ваш друг вас виручить.
А взагалі насолоджуйтеся новими можливостями і відчуттями, хто зна, чи трапитися щось подібне ще колись. Чудова нагода узнати про себе щось новеньке. Всім здоров’я.

Любов Найдьонова, заступник директора з наукової роботи доктор психологічних наук, член-кореспондент НАПН України